Прагнення гармонізувати систему європейської вищої освіти згідно з декларацією, прийнятою 19 червня 1999 р. на Міжнародній конференції міністрів освіти європейських країн “Зона європейської вищої освіти” в Болоньї, дістало назву Болонського процесу.

Але фактично ці зрушення було ініційовано ще в 1988 р., коли університети Європи прийняли “Велику Хартію Університетів”. На рівні ВНЗ сьогодні участь у Болонському процесі визначається і фактом приєднання до Хартії, і реальною діяльністю з реалізації її принципів, а саме: автономія університетів; єдність навчання і наукових досліджень; свобода досліджень, освіти і викладання як основний принцип університетського життя; вірність традиціям європейського гуманізму; взаємний обмін інформацією та документами, збільшення кількості спільних проектів.

Університети схвалюють мобільність студентів і викладачів; формують спільну політику надання стипендій, досягнення еквівалентності статусу дипломів, титулів, іспитів (без упередження до національних дипломів).

Оскільки положення Хартії відповідають демократичному складу реформ в КПІ за останні роки, Вчена рада НТУУ “КПІ” у 2003 р. ухвалила рішення приєднатися до ініціативи університетів Європи, викладеної у “Великій Хартії Університетів”.

На розвиток ідей Хартії, в Болонській декларації 1999 року заявляється, що з метою встановлення європейської зони вищої освіти до 2010 р. необхідно прийняти систему освіти, що базується на двох освітніх рівнях: бакалавр і магістр; створити європейську систему залікових і екзаменаційних одиниць; ввести таке важливе поняття, як “європейський простір вищої освіти”; посилити європейську тематику в навчальних програмах.

Крім Європейської комісії та представників 40 країн, які вже офіційно приєдналися до Болонської декларації, “рушійними силами” в Болонському процесі виступають також Follow Up Institutions (організації сприяння з консультативними функціями): ТНЕ COUNSIL OF EUROPE (Рада Європи), EURASHE (European Association of Institutions in Higher Education – Європейська асоціація інституцій вищої професійної освіти), ЕUА (European University Association – Асоціація європейських університетів), ЕSIВ (Association of National Unions of Students in Europe – Асоціація національних союзів студентів Європи), UNESСО-СЕРЕS (The UNESCO European Centre for Higher Education – Європейський центр вищої освіти ЮНЕСКО).

До “рушійних сил” Болонського процесу, безумовно, треба віднести також провідні університети Європи.

Аналогічно Болонському, з 2002 р. розпочався процес формування Європейського дослідницького простору. 19 вересня 2003 р. відбулася Берлінська конференція міністрів вищої освіти і науки країн Європи, яка проголосила конвергенцію двох євроінтеграційних процесів: створення Європейської зони вищої освіти та Європейського дослідницького простору.

Підкреслено важливість мобільності в навчальній, культурній, політичній, соціальній та економічній сферах. За останні роки показники мобільності суттєво зросли завдяки підтримці програм Євросоюзу. У 2003 р. колишній Єврокомісар з питань освіти Вів’єн Редінг оголосила програму Єврокомісії: до 2010 р. довести показник мобільності студентів і викладачів у Європі до 3 млн. На жаль, нам до таких цифр ще дуже далеко. Скажімо, нинішній показник НТУУ “КПІ” – 100 виїздів на рік студентів на включене навчання.

Згідно з рішеннями Берлінської конференції кожний студент після 2005 р. безкоштовно отримуватиме Додаток до диплома європейською мовою, що сприятиме працевлаштуванню в Європі та продовженню освіти в будь-якій іншій європейській країні.

Провідні університети України, зокрема і НТУУ “КПІ”, користуючись можливостями, наданими законодавством (автономність, самоврядність, можливість визначати зміст навчального процесу самостійно та розбудовувати міжнародну діяльність), долучаються до роботи з реалізації положень Болонської декларації. Наш університет активно впроваджує кредитно-модульну систему організації навчального процесу (вона взагалі не передбачає чіткої регламентації навчального року: кожний студент сам формує свою, так би мовити, “траєкторію навчання”, має набрати певну кількість “кредитів”, навіть перериваючи навчання, і знову його продовжувати у зручний для себе час, можливо – і в інших країнах).

За останні два роки наш університет виступив ініціатором у багатьох напрямах щодо практичної реалізації в Україні положень Болонської декларації. Так, на базі НТУУ “КПІ” в травні 2004 р. відбувся міжнародний семінар ЮНЕСКО, який ухвалив виключно важливу рекомендацію – прийняти Україну офіційним членом Болонського процесу. І це офіційне приєднання відбулося в травні 2005 р. на самміті міністрів освіти і науки в Бергені, Норвегія.

В діяльності Українського центру ґендерної освіти при НТУУ “КПІ” можна виділити три напрями, за якими в нашому університеті здійснюється підтримка впровадження ідей Болонського процесу.

Перше – це сприяння входженню НТУУ “КПІ” до міжнародного освітнього простору. Помітною подією на цьому шляху стали візити до нашого університету експертів Зальцбург-семінару – всесвітньо відомої неурядової інституції, яка здійснює моніторинг процесів у гуманітарній сфері й оцінки якої мають високий авторитет у світі. Експерти “в загальному визначили КПІ як чудовий інститут”. І ця висока оцінка в підсумковій доповіді експертів Зальцбург-семінару розповсюджена в інтелектуальних колах усіх країн світу.

У березні 2005 р. відбувся візит до Стокгольма, в ході якого представники НТУУ “КПІ” відвідали Шведський парламент, де відбулися, зокрема, зустрічі з депутатом парламенту від Соціалістичної партії етнічною українкою п. Марією Хасан. Відбулися також візити до шведської Агенції міжнародного розвитку (SIDA), до головного офісу Шведського інституту (Si), до Програми для університетів країн Балтії та їх партнерів (VISBI) з метою отримання нових контактів та підтримки цих поважних інституцій у питаннях розвитку мобільності. Відбулися також візити до шведської Королівської академії інженерних наук (IVA), Стокгольмського університету, Королівського інституту технологій (KTH), які є нашими партнерами.

Улітку 2004 р. НТУУ “КПІ” відвідала президент Міжнародної ради жінок Анама Тан. А восени 2005 р. в КПІ перебував депутат Стокгольмської обласної ради проф. Б.Евенгард, відомий фахівець з ґендерної проблематики в галузі медицини.

Паралельно з посиленням міжнародної інтеграції ми займаємось посиленням мобільності як другого важливого чинника на шляху реалізації положень Болонського процесу. Зокрема, нами створений важливий, на наш погляд, рекомендаційний документ “Мобільність в Європі: міжнародні програми, конкурси, гранти, поїздки”, підготовлений у співавторстві з академіком К.А.Ющенком (Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України). В рекомендаціях представлені дані про міжнародні програми з понад 400 інформаційних джерел.

Посиленню мобільності сприяє також наша співпраця з Британською Радою в Україні, Німецькою службою академічних обмінів DAAD, Ґете-Інститутом у Києві, Програмою академічних обмінів ім. Фулбрайта в Україні тощо.

Як третю складову потрібно відзначити розширення європейської тематики в навчальному процесі. Створено й впроваджено курси лекцій за ґендерною тематикою: на ФС – “Вступ до ґендерної теорії”, на ІФФ – “Теорія статі та ґендеру”, цикл лекцій для всіх спеціальностей “Формування ґендерної культури студентської молоді”.

Впровадження європейської тематики в навчальний процес – це і курс для магістрантів усіх спеціальностей “Україна і Болонський процес”, наші науково-методичні семінари “Ґендерні реалії та європейські перспективи українського суспільства”, семінари ґендерного спрямування за участю професора Гамбурзького університету п. Х. Гьотшель тощо.

Усі ці заходи не тільки “працюють” на формування іміджу нашого університету в світі як сучасного, демократичного, як центру прогресивної думки, але й сприяють формуванню в нашому освітньо-науковому середовищі толерантності, взаємної поваги чоловіків і жінок, дійсно рівних можливостей європейського типу, стверджують консенсусні засади організації життя, характерні для повоєнної Європи. Отже, працюють на все суспільство, на всіх нас, на покращення нашого життя.