Загублене місто Ескі-Кермен | КПІ ім. Ігоря Сікорського

Україна. Крим. Загублене місто Ескі-Кермен

Ескі-Кермен – одне з наймальовничіших і найзагадковіших печерних міст Криму, яке полюбляють відвідувати туристи. Його скелі постають перед мандрівниками немов фантастичні живі істоти, що притулилися одна до одної й багато століть зберігають свою таємницю. Від колись квітучого міста залишилися тільки печери... Їх багато, і вони різні: печери-храми, бойові печери, господарські, печери з драбинами, печери з колонами. Деякі з них просто недоступні без мотузки і навичок скелелазіння. У надрах масиву приховано понад 300 майстерно вирубаних приміщень – справжнє "загублене" місто. Знаходиться воно приблизно в 20 км від Бахчисарая і в 12 км по прямій від східної околиці Севастополя. Досягти підніжжя можна тільки подолавши пішки відстань у кілька кілометрів. Можливо, саме ця обставина і сприяла збереженню тутешніх печер, залишків потужних оборонних стін, вирубаних у скелях сходів, чавилень-тарпанів, зернових ям та ін.

Припускають, що наприкінці VI ст. на високому плато, обмеженому стрімкими скелями, виникло поселення – як один з пунктів нічних стоянок поблизу торгових шляхів з причорноморських степів до Херсонесу Таврійського. Імовірно в 80-х рр. VIII ст. фортеця була зруйнована, але потім оборонні стіни було відновлено й додано численні штучні печери, пристосовані для господарських потреб.

Розквіт життя на плато припадає на X-XIII ст. На місці колишньої фортеці формується середньовічне місто. До XII-XIII ст. городище вже забудовано прямокутними кварталами, розділеними вулицями шириною до 2 м. Розміри фортеці дозволяли за необхідності сховатися тут кільком тисячам навколишніх жителів з худобою і продовольством. У 1299 р. місто пережило спустошливий набіг еміра Ногая. Майже все населення загинуло, вцілілі розбіглися. Згодом життя на плато відродилося і потроху тліло, поступово згасаючи у XV ст.

Руїни виявилися похованими під землею, заросли чагарником і лісом. У 1578 р. тут побував Мартін Броневський, він знайшов лише руїни, які, за його словами, "такі давні, що ні самі греки, ні турки, ні татари не знають назви їх". І якнайкраще підходить цьому місту ім'я Ескі-Кермен, що в перекладі означає "Стара фортеця".

Оцінюючи оборонні споруди Ескі-Кермена, автор перших розкопок Н.І.Рєпніков зазначав: "Оборона міста по всьому периметру задумана з тонким розумінням місцевих умов, що дозволяє вбачати в авторі проекту досвідченого військового інженера". При тогочасній обороні Ескі-Кермена могли використовуватися каменомети, снаряди для яких у вигляді круглих кам'яних ядер невеликого діаметру були знайдені в ході розкопок, і стріломети. Дальність польоту ядер і стріл, випущених з цих знарядь, могла сягати кількох сотень метрів.

Одним з унікальних об'єктів Ескі-Кермена є його облоговий колодязь. У кінці XIX ст. в нього спускався П.І.Сумароков. Ось як він описує свої враження: "Я спускався видовбаними східцями, які мали однакову, в піваршина, висоту і йшли поворотами. Багато з них було зруйновано, притому там панує морок, що загрожує небезпечним падінням. З допомогою двох татар я продовжував спуск і дійшов, нарешті, до чудового басейну. Вода в ньому смачна, холодна, глибока".

Ямне зерносховище Ескі-Кермена справляє приголомшливе враження (до речі, тут знімалися епізоди фільму "9 рота"). Численні круглі горловини, що нагадують кратери на поверхні якоїсь загадкової планети, ведуть в одне величезне підземне приміщення.

Зустрічаються печери "з лежанками" у вигляді кам'яної лавки. На східному краю плато в скелястому мисі висічена анфілада печер, які в давнину були бойовими казематами, що мали амбразури і бійниці. Після втрати бойового значення печери пристосували під хліви: з'явилися ясла і "кільця" для прив'язування худоби.

Біля південного входу в місто знаходиться печерний храмовий комплекс. Трохи нижче головної вулиці – похоронний комплекс. Сюди веде дорога з вибитими у камені коліями. Вона коротка і обривається у прірву...

Піднятися на плато Ескі-Кермен найкраще з південного боку, де знаходилися головні ворота. По дорозі не проминете незвичайне і прекрасне творіння стародавніх будівельників – храм Трьох вершників. Він – неначе шкаралупа пасхального яйця – висічений в округлій кам'яній брилі, що відокремилася від основного масиву. У брилі менших розмірів, що стоїть майже впритул, вирубана ризниця, навколо розташовувалося Ескі-Керменське кладовище. На північній стіні храму збереглася фреска із зображенням трьох вершників у плащах: середній з них – Георгій Побідоносець убиває списом змія-дракона, двоє інших тримають списи вістрями вгору, а за спиною одного з вершників на крупі коня видно фігуру хлопчика. Можна припустити, що тут воїни, перед тим як відправитися в похід, отримували благословення.