Ви є тут

Дронг Іван Йосипович


Фото. Дронг Іван Йосипович

"Іван Дронг для тракторної галузі – як Сергій Корольов для космонавтики". Звичайно, зазначені галузі суттєво відрізняються своїм змістом, науковими та технологічними аспектами. Але саме таке порівняння у 2011 році висловив Микола Слюньков – видатний організатор тракторобудування, який 23 роки пропрацював на Мінському тракторному заводі, в тому числі 7 років – генеральним директором. Воістину "велике бачиться на відстані". Тож зазначена характеристика, що прозвучала через 48 років після того, як Іван Дронг пішов з посади головного конструктора заводу, має добре підґрунтя для сприйняття як об'єктивна оцінка величезного внеску нашого співвітчизника в становлення і розвиток тракторобудування в Радянському Союзі.

Один із славної плеяди випускників КПІ 1931 року

Уродженець села Салькове на Вінниччині, Іван Дронг вищу технічну освіту здобув у КПІ. Як згадує його син, Владислав Іванович Дронг: "Отец не раз говорил, что КПИ подготовил его как специалиста. К Украине он всегда относился как к Родине".

До речі, випуск інженерів Київської політехніки 1931 року виділяється цілою плеядою видатних конструкторів. Окрім Івана Дронга, конструктора тракторної техніки, головного конструктора Мінського тракторного заводу, засновника конструкторської школи, не можна не згадати таких особистостей: Лев Веніамінович Люльєв – видатний конструктор артилерійської і зенітно-ракетної зброї, розробки якого були унікальними і не мали аналогів у світі; Архип Михайлович Люлька – видатний конструктор турбореактивних двигунів; Олександр Борисович Байбаков – видатний інженер-кораблебудівник, головний конструктор Київського заводу "Ленінська кузня"; Моїсей Абрамович Шкуд – видатний будівничий засобів і систем радіо і телебачення.

Вчителями інженерної справи в КПІ у Івана Дронга були висококваліфіковані професори К.К.Симінський, С.П.Шемберг, Ф.М.Пожитеко, В.В.Синеуцький та ін. Іван Дронг став інженером-механіком за тракторно-будівельною спеціалізацією, що була дуже затребувана державою, адже з середини 20-х років у країні було прийнято важливі рішення, спрямовані на механізацію та індустріалізацію народного господарства, в тому числі започаткування тракторної галузі. Після утвердження ідеї про необхідність поширення тракторів у різних сферах виробництва розпочинається робота з розроблення вітчизняної конструкції трактора. Звичайно, для цього не вистачало досвіду, тому в основі конструкції перших масових радянських тракторів були іноземні зразки. Кількість спеціалістів, які б могли розробити вдалий трактор, теж була незначною, розробкою машини часто займались інженери – вчорашні студенти. Саме на цей період розвитку тракторної техніки припадає початок трудової, інженерної діяльності І.Й. Дронга. В 30-х роках у країні були побудовані три великі тракторні заводи: Сталінградський тракторний завод – у 1930 р., Харківський тракторний – запущений у виробництво в 1931 р. і Челябінський тракторний завод – став до виробництва в 1933 р. Тож після здобуття вищої освіти Івана Йосиповича було направлено на роботу на Сталінградський тракторний завод, де він швидко освоїв практику розроблення і будівництва тракторів. Узяв участь у розробленні нових конструкцій тракторів СТЗ-НАТІ, СТЗ-5 і СТЗ-8. Хоча і тут не обійшлося без ускладнень. Із спогадів сина конструктора дізнаємося, що "о первой конструкторской деятельности отец вспоминал редко, так как в то время он попал в какое-то "дело", был арестован и некоторое время был в заключении".

Набутий досвід проектування і виробництва тракторів у Сталінграді був використаний ним при підготовці та виданні у співавторстві в 1938 р. московським видавництвом колгоспної та радгоспної літератури книги "Трактор СТЗ-НАТІ 1ТА". У 1939 р. гусеничний трактор СТЗ-НАТІ на всесвітній виставці в Парижі отримав Гран-прі та Золоту медаль.

Після переведення в 1940 р. на роботу в Москву, до Наукового автотракторного інституту (НАТІ), Іван Дронг бере активну участь у розробленні артилерійських тягачів, забезпечення якими військ було проблемним питанням як до початку Великої Вітчизняної війни, так і особливо в роки війни. В 1942 р. було поставлено завдання створити вітчизняні швидкохідні тягачі. Проектні роботи з їх розроблення очолив І.Й. Дронг. Нові машини Я-11 та Я-12 вигідно вирізнялися більш високим технічним рівнем, отримали високу оцінку фахівців-артилеристів, експлуатаційників і ремонтників. Внаслідок цього було досягнуто більш високого маневрування і рухливості артилерійських частин. За розроблення та промислове виробництво швидкохідного тягача Івана Йосиповича Дронга в 1944 р. було нагороджено орденом Червоної Зірки. Ця нагорода була бойовим орденом, і саме через це, за спогадами сина, привертала до себе особливу увагу конструктора, оскільки в бойових діях він участі не брав.

Головний конструктор

З 1944 року в країні розпочалася відбудова тракторних заводів у Сталінграді та Харкові, в наступні роки – будівництво нових тракторних заводів на Алтаї, у містах Володимир, Липецьк, Мінськ. Стратегію розвитку тракторної галузі країни мав визначати Головтракторопром у Москві. Головним конструктором цієї установи в 1944-49 рр. працював саме І.Дронг. Ще під час війни НАТІ за участю І.Дронга розробляє проект універсального трактора з гусеничним рушієм та дизельним двигуном КД-35 потужністю 35 к.с. Перша серія тракторів вийшла з гасовим двигуном, оскільки дизельний не встигли доопрацювати. Це був перший радянський трактор з дизельним двигуном, що дало початок дизелізації тракторного парку країни. Розробки гусеничних дизельних тракторів КД-35 і ДТ-54 по суті стали базовими у вітчизняному повоєнному тракторобудуванні. З 1947 по 1960 рр. було випущено понад 42 тис. цих тракторів. Тож у 1947 р. колектив конструкторів: І.І. Трепененков, В.Я. Слонімський, В.М. Тюляєв, Б.Є. Архангельський та І.Й. Дронг отримали Сталінську премію за розробку конструкції гусеничного трактора КД-35. Як згадував син: "Сталинской премией он всегда гордился. Не захотел заменить ее  на государственную". 

У 1946 р. для зростаючих потреб сільського господарства в тракторах створюється Мінський тракторний завод (МТЗ), першою продукцією якого був трактор КД-35. У 1949 р. І.Й.Дронг призначається головним конструктором Мінського тракторного заводу. На цій посаді він пропрацював понад 14 років. І це був дійсно його зірковий час. За цей період було створено і освоєно промисловий випуск низки тракторів, названих фахівцями сімейством "Білорусь". Першими з них стали трактори МТЗ-1 і МТЗ-2, які отримали назву універсального трактора. Цікавою є історія, яка розкриває роль Івана Дронга у створенні універсального трактора, за розроблення якого на початку 1948 р. взялись молоді конструктори Мінського тракторного заводу Петро Бойков, Віктор Войтиков та ін. Свої попередні напрацювання вони показали головному конструктору заводу, а далі, за свідченням очевидців, було таке: "Главный долго и молча разбирал их чертежи, спотыкался на колонках цифр, сам что-то пересчитывал и, наконец, поставил "диагноз": "Кое-что интересное намечается, но я удивляюсь вашей несмелости! Стоит ли исправлять вчерашний день, давайте думать о завтрашнем, даже о послезавтрашнем". Дронг тогда оказался гораздо смелее молодых конструкторов, уже хотя бы потому, что знал больше их и видел дальше. В первую очередь он "вырезал" гусеницы – трактор должен быть колесным и обязательно на резиновом ходу, с большим диапазоном скоростей, он обязан "стыковаться" не только с прицепными, но и с навесными и полунавесными сельскохозяйственными орудиями... "

Після перепрацювання проекту наприкінці 1948 р. науково-технічна рада Міністерства автотракторної промисловості під керівництвом академіка Є.А.Чудакова розглянула та схвалила технічний проект універсального колісного сільськогосподарського трактора.

Але щоб здійснити промисловий випуск цього трактора, належало ще провести неординарні організаційні заходи, про які М.Слюньков згадує так: "Огромное впечатление на коллектив произвело то, как директор завода Александр Михайлович Тарасов принял решение остановить выпуск трелевочных тракторов и добился права производства колесных. Все "наверху" были против, поскольку мы делали единственный в Беларуси "лесной" трактор. Министр лесных работ заявил, что этого делать нельзя, иначе лесная промышленность погибнет. Наш министр был с ним солидарен: не стоит, дескать, еще раз перестраивать завод. Однако Тарасов проявил все свои "фирменные" качества – волю, настойчивость, умение аргументировано убеждать – и добился своего. Трелевочные трактора передали на другие заводы, а МТЗ освоил самую прогрессивную тогда модель трактора МТЗ-2 собственной конструкции.

Обаяние личности Тарасова было огромным – он впоследствии стал министром автомобильной промышленности. При этом на тракторном работал еще один человек, сыгравший особую роль в формировании традиций коллектива, – главный конструктор Иван Иосифович Дронг.

Этих людей  можно назвать исполинами машиностроения, они мыслили масштабно, объемно, глубоко, обладая упорством в достижении цели. И создали свою школу тракторостроения. Дронг вообще был для тракторной отрасли как Королев для космонавтики. Это он ввел правило делать ставку на конструкторов, которым дал высокие зарплаты, не ограничивал штат и так далее. И все директора, возглавлявшие коллектив после, являются только  продолжателями их дела".

Формування конструкторської школи тракторобудування передбачало також підготовку інженерних кадрів, безпосередню участь у якій брав Іван Йосипович. Тож послідовним стало рішення Вищої атестаційної комісії Міністерства вищої освіти СРСР від 16 липня 1958 р. про затвердження І.Й. Дронга у вченому званні професора по кафедрі "Трактори".

У 1958 р. трактори МТЗ-2 отримали Гран-прі і Золоту медаль на Всесвітній виставці в Барселоні, в 1962 р. – на виставці в Нідерландах, у 1963 р. – у Франції.

МТЗ-2 став первістком у майбутньому сімействі тракторів "Білорусь", до якого згодом долучилися МТЗ-5, МТЗ-7, МТЗ-50, МТЗ-52 МТЗ-80, МТЗ-82 та інші, які були створені фахівцями МТЗ як за участю Івана Дронга, так і після того, як  його було переведено на іншу роботу.

На МТЗ Дронг працював до кінця 1963 р. За словами його сина, Владислава Івановича, цей час вважав для себе значним і плідним. Трактори "Білорусь" випускалися не тільки в СРСР, але і в НДР, Болгарії, Індії, Бірмі. Ці трактори були представлені на виставках у Москві, Лейпцигу, Пловдиві, де отримали нагороди. А їх творцям – Г.П.Бадалову, Я.О.Тимошенку, І.Й.Дронгу, П.І.Бойкову, В.В.Войтикову, П.Я.Пицкеру,  М.Д.Грузду, М.М.Слюнькову, В.А.Шишонку, А.П.Кузнєцову, В.І.Лебедєву, В.О.Рожкову  –  було присуджено Державну премію СРСР 1971 року за створення і освоєння серійного виробництва уніфікованих колісних, напівгусеничних і гусеничних тракторів для комплексної механізації обробки просапних культур.

Людина наукових чеснот і державного мислення

Дронг Іван ЙосиповичЗнову-таки зі спогадів Владислава Івановича ми дізнаємося, що після переїзду з Мінська до Москви Іван Дронг працював начальником Головного управління в Державному комітеті автотракторного і сільськогосподарського машинобудування; наприкінці 60-х років – заступником директора НАТІ з наукової та дослідно-конструкторської роботи; наприкінці 70-х років – помічником міністра автомобільної промисловості СРСР А.М.Тарасова,  а з 1980 по 1984 рр. – головним спеціалістом НАТІ. Досвід і знання І. Дронга були потрібні країні. Про його професійну діяльність і державницький підхід до вирішення справ у зазначений період, зокрема, свідчить історія розроблення і впровадження так званого інтегрального трактора, створеного липецькими фахівцями. Їх конструкція просапного трактора мала передні та задні колеса одного розміру і можливість навішування обладнання як позаду, так і попереду трактора, що забезпечувало їм високу маневреність і низку інших переваг порівняно з існуючими, в тому числі і тракторами сімейства "Білорусь". Головний конструктор липецьких тракторів Олександр Сергійович Дурманов познайомився з Іваном Дронгом, коли той працював у Мінавтопромі. Сам Дронг згадує про цю зустріч так: "Приходит ко мне человек, представляется: "Конструктор Дурманов…" – рассказывает о земляках, что вставляют палки в колеса липецкому трактору. У меня, признаться, своих сведений об интегральном тракторе никаких, но с чужих слов, от людей, которых я хорошо знал, слыхивал, что затея с ним – бесперспективная…"  І все-таки І.Дронг звернув увагу на переконливу, спокійну, грамотну аргументацію співрозмовника і вирішив поїхати в Липецьк з метою на все подивитися самому.  Поїхав, побачив і… став прибічником Дурманова, який, до речі, вже багато років шукав і не знаходив підтримки своїй розробці в КБ Мінського тракторного заводу, яке було головним у галузі тракторобудування. Не знаходив підтримки О. Дурманов і в високих московських кабінетах… І лише І.Дронг не злякався зіпсувати стосунки з мінчанами і з міністерством, про що Олександр Дурманов згадує так: "Он вообще ничего не боялся. В одном из писем, а их у меня несколько сотен, причём многие с чертежами и техническими выкладками, он напоминал: "Мобилизоваться и дать технический бой на очень высоком уровне. Это достойно любого, кто имеет собственное мнение. Вот это я и предлагал, и предлагаю". Иван Иосифович, кстати, сыграл важную роль в том, что наши машины однозначно опровергли распространявшиеся слухи об их ненадёжности. Именно он предложил отправить тракторы ЛТЗ-145 своим ходом на ведомственные испытания в Одессу и под Краснодар. Объяснил, что пробег поработает сразу на две цели: проверку конструкции на прочность и пропаганду новой техники среди населения. Эффект был ошеломляющим. На испытательных станциях представителям ЛТЗ говорили: "Ребята, бросьте нам мозги пудрить, разгрузили трейлеры в соседнем селе и оттуда пожаловали своим ходом". Но, когда тракторы легко сгоняли из Одессы в Киев и вернулись обратно, поверили".

Світовому лідерству сприяє конструкторська школа

Через десятиріччя, вже в наш час трактори  "Білорусь" займають почесне місце серед світових лідерів. За півстоліття їх промислового випуску створено понад 3 мільйони колісних тракторів "Білорусь". Їх частка на ринку СНД становить до 80 %, кожен 12-й трактор у світі випускається Мінським заводом, який сьогодні пропонує майже 60 моделей машин. Понад 500 тисяч тракторів продано в більш як 120 країн світу. Підприємство входить до трійки найбільш великих світових лідерів – фірм, що опікуються сільськогосподарським тракторобудуванням.

Тож заслуговує на особливу увагу та повага, з якою нинішнє керівництво Мінського тракторного заводу висловлює своє ставлення до своїх попередників, що стояли біля витоків славного заводу. Про це свідчить інтерв'ю генерального конструктора Івана Усса, який у 2008 р., відповідаючи на запитання, чим він може насамперед пишатися сьогодні як генеральний конструктор величезного виробництва, сказав так: "Отвечаю сходу, не задумываясь: могу гордиться заводской конструкторской школой. Для разработчиков наличие школы – очень серьезный вопрос. Если ее нет, это – хаос, несоблюдение принципов. Нашей школе – 50 лет, она была заложена еще Иваном Иосифовичем Дронгом, первым главным конструктором. Школа – это организация, постепенное обучение молодых. Да, выпускник вуза имеет профессию, диплом. Но конструктором он становится позже. И вот школа подтягивает всех, объединяет и приводит к серьезной работе. У нас эта школа сохранилась".

М.Ю. Ільченко, академік НАН України

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій