"Униз і вглиб кролячою норою. За лаштунками виробництва знань" – така тема цьогорічного заходу "День надбання університетських музеїв", який відбудеться 18 листопада 2013 року вже в десятий раз. Цей захід заснований Міжнародною асоціацією університетських музеїв Європи "Universeum" (Європейська мережа академічної спадщини). В Європі прийнято вважати академічною спадщиною різні колекції – університетів, музеїв, архівів, бібліотек, ботанічних садів, астрономічних обсерваторій, будівель університетів, що представляють історичну, художню і наукову цінність. Академічна спадщина втілює в собі 900-річний внесок університетів у розвиток науки і знань і є основним компонентом європейської ідентичності та культури. Традиційно склалося, що більша частина музейних колекцій чи бібліотечних архівів залишаються прихованими від широкої громадськості, тому завданням цьогорічного "Дня університетських музеїв" є широке їх відкриття перед суспільством. Останні три роки наш музей входить та активно співпрацює з міжнародними організаціями ІСОМ (Міжнародна рада музеїв) та "Universeum".
Наш музей був запрошений до участі в конференціях Європейської музейної спільноти до Італії, Норвегії та Туреччини і до участі в музейній програмі Опольського університету в Польщі. У свою чергу, ми були співорганізатором Міжнародної науково-практичної конференції "Університетські музеї: європейський досвід та українська практика", яка проводилася в Києві. Участь у ній взяли Регенсбурзький університет (Німеччина), Римський університет "Ла Сапієнца" (Італія), університет Луї Пастера у Страсбурзі (Франція), Університет "Париж–Південь" (Франція), Єреванський державний університет (Вірменія), Московська архітектурна державна академія (Росія). Вперше в роботі музейних конференцій України до нас приїхав президент Міжнародного комітету університетських музеїв і колекцій (UMAC), що входить до Всесвітньої ради музеїв.
Завдяки такому спілкуванню ми отримали можливість ознайомитися з роботою європейських університетських музеїв та порівняти зі своєю. Найбільше цікавило питання відкритості музеїв для відвідувачів, і в цьому сенсі наш музей багато в чому випереджає європейських колег.
То що ж все ж таки можна побачити "за лаштунками виробництва знань"? Які колекції входять до складу музеїв Європи – найстарішого університету, рівного нашому за віком та одному з наймолодших? Спробуємо відповісти на це запитання.
Значну частину всіх університетських колекцій займають пристосування, механізми та пристрої, яких не існує в природі, і які виготовляються людиною для здійснення процесів пізнання, виробництва та обслуговування невиробничих потреб суспільства. Кожен з цих інструментів виготовлявся в єдиному екземплярі, в нього вкладалася як технічна майстерність, так і художнє оздоблення. Тому для них є характерним визначення "мистецтво і майстерність".
У XVIII столітті саме на таких інструментах проводились лекції фізиків, які часто представлялися як театральні вистави і були надзвичайно популярними. Курси з фізики викладалися доступною мовою, демонструвалися в аристократичних салонах і при дворах. Надзвичайно модними були "електричні" вечірки, які давали можливість випробувати на собі явища електричного притягання, відштовхування, удару та іскріння.
Прилади для таких демонстрацій представлено в університетських музеях Італії, Франції, Англії, Німеччини, тобто там, де історія університетів починається з далекого минулого. Ці колекції можна умовно пов'язати з історією розвитку науки і внеском університетів у її розвиток.
Порівняно молоді університети, яким 100 і менше років, володіють іншими колекціями, пов'язаними з розвитком енергетики, зв'язку, комп'ютерної техніки. Різноманітні авторські колекції, які збиралися останні 50–30 років, складають основу нових музеїв і продовжують поповнюватися.
Один із найстаріших університетів Європи був заснований в італійському місті Падуя 1222 року. В епоху Відродження університет був одним із центрів науки з астрономії, медицини і права. Підтримка Венеціанської республіки захищала дух незалежності університету від догматиків та впливу Риму. З іменами великих учених періоду Відродження, такими як Коперник, Галілей, Скорина та іншими пов'язана і поява в ньому колекцій техніки. В основному це інструменти для фізичних і хімічних досліджень, виготовлені за їхніми розрахунками. Складовою частиною академічної спадщини Університету Падуї є створений у 1545 році ботанічний сад, найстаріший у Європі, що діє і понині. Взагалі університет має 11 музеїв, які об'єднуються і координуються музейним Центром (CAM – Centro Ateneo Museum): Музей антропології, колекція якого датується початком ХІХ століття; Ботанічний музей із зразками засушених рослин, зібраних у 1835 році, колекцією водоростей, грибів, мохів, лишайників, насіння і плодів; Музей освіти, заснований у 1987 році, експозиція якого складається з предметів, зібраних у бібліотеці Міністерства освіти, дитячих садках, школах і університетах (підручники, зошити, фотографії, іграшки, меблі); один з найстаріших – Музей геології та палеонтології як самостійна частина Vallisneri музею (1734 року), що має прекрасні колекції гірських порід і скам'янілостей північного сходу Італії; Музей машин "Енріко Бернарді", до складу якого входять будинки-музеї реліквій і документів, які відображають розвиток інженерних наук (серед його експонатів є навіть триколісний автомобіль 1894 року); Музей мінералогії – колекції корисних копалин, що класифікуються відповідно до їх походження: тематичні, систематичні, генетичних і родовищ корисних копалин. До музеїв Падуанського університету відноситься також Музей археологічних наук і мистецтв, де зібрано старожитності, артефакти і гіпсові моделі; музей Астрофізична обсерваторія Asiago та Музей зоології з колекціями XVІІI-XX століть.
Зупинимося на Музеї історії фізики. У ньому зібрано чудову колекцію історичних наукових приладів XVI– ХХ століть. Вона є свідченням жвавої наукової діяльності в Університеті Падуї в цей період. Серед них астролябія XVI століття, телескоп Г.Галілея, мікроскопи XVІI століття. Основу колекції заклав Джованні Полені, вчений і філолог, який став у 1739 році першим професором експериментальної філософії Падуанського університету та заснував у 1740 році перший кабінет фізики –"Театro di Filosofia Sperimentale".
Видовищні ефекти були типовою рисою багатьох аспектів науки XVIІІ століття. Мода на культуру і уявлення науки через наочні експерименти серед вищого класу суспільства стимулювала попит на нові навчальні посібники. Вони включали в себе моделі простих і складних машин, що демонструють практичне застосування наукових принципів. Численні висококласні та ефективні прилади, описувані в трактатах XVIІІ століття, продовжували використовувати в наукових кабінетах з незначними змінами аж до початку ХХ століття. Колекцію Полені путівник по музею описує так: "До самої смерті в 1761 році вченому вдалося створити багату колекцію – близько 400 інструментів, де були представлені напрямки сучасної фізики. Були також математичні, креслярські і метеорологічні прилади. Деякі пристрої були придбані у відомих європейських учених, таких як Ян ван Мюссенбрук і Жан Антуан Ноллє. Але більшість інструментів Полені були зроблені у Венеції і Падуї під його керівництвом і за його описами". Подальша колекція музею збиралася професорами фізики і грала протягом століть важливу роль у підтримці досліджень та дидактики. Особливо цікаві інструменти, пов'язані з відомими вченими ХІХ–ХХ століть, таких як Джузеппе Беллі, Анжело Беллані, Леопольдо Нобілі, Джованні Баттіста Амік, Аугусто Риги і Бруно Россі. Музей і тепер продовжує поповнювати колекцію інструментами і приладами з наукових підрозділів університету. Таким чином він зберігає тісні зв'язки не лише з минулим науки, але і з сучасними науковими дослідженнями та досягненнями, які сьогодні здійснюються в університеті.
Звичайно, такою колекцією треба ретельно опікуватись. Куратором Музею історії фізики є доктор Софія Талас – фізик, історик фізики, дійсний член Європейського фізичного товариства, яка працювала в університетах Женеви, вивчаючи історію фізичних інструментів Європи. Її дослідження, так само як і дослідження ще одного історика фізики і спеціаліста музейної справи Марти Лоренцо з Музею науки Університету Лісабона, присвячені історії колекцій та академічної спадщини. Спілкування з цими фахівцями було надзвичайно корисним, ми сподіваємося продовжити його в стінах нашого музею.
Другий значний період у створенні університетів і музейних колекцій припадає на кінець ХІХ – початок ХХ століття. Тоді, скажімо, було створено Норвезький університет науки і технології у м. Трондхейм.
Університет є головним центром технічної інженерної освіти в країні. Він був створений на базі кількох навчальних закладів – Норвезької технічної школи, Колегії науки і мистецтва, Музею природничої історії та археології, Медичного факультету і Трондхеймської музичної консерваторії. До складу університету входить також Музей природничої історії і археології та бібліотека. Цей музей є публічним і дуже популярним серед жителів Трондхейма. Цікавими музеями університету можна назвати комп'ютерний і музей-колекцію фізичних приладів. Якщо перший доступний для відвідувачів, то другий – закритого типу для проведення лекцій та спеціальних екскурсій.
Прикладом музею "молодих" університетів Європи є музей Технічного університету в місті Ополе, Польща. Існує він всього два роки і значною частиною його є унікальне зібрання рентгенівських трубок. Цю експозицію було відкрито рівно через 110 років після присудження Нобелівської премії Вільгельму Конраду Рентгену – першому лауреату Нобелівської премії з фізики. В основу розділу лягла колекція доктора Гжегожа Єзерського, що містить більше тисячі експонатів. Доповнюють експозицію роботи сучасної фотохудожниці, зроблені за допомогою рентгенівської техніки, а також рентгенівські апарати початку ХХ століття. Сама експозиція складається з чотирьох розділів: медицина, промисловість, дифракція, флуоресценція – це ті галузі, де застосовувалися рентгенівські промені.
Не можна не зауважити, що до відкриття музею в Ополе був причетний наш музей. Ректор Технічного університету в Ополе пан Єжи Скубіс під час офіційного візиту до НТУУ "КПІ" відвідав ДПМ і запросив його директора надати методичну та практичну допомогу у створенні та відкритті нового музею в Ополе. Цей досвід був корисним для обох сторін. Для нас було цікавим дізнатися, як з практично однорідного матеріалу можна зробити надзвичайно цікаву експозицію.
Таким був невеличкий екскурс за "лаштунки освіти" деяких університетських музеїв Європи. А що знаходиться за цими "лаштунками" в нашому університеті – ви можете побачити в нашому музеї самі. І не лише побачити, але й долучитися до його поповнення і модернізації, до створення цікавої і пізнавальної подорожі в історію науки, техніки та людських пристрастей.
Загальна картина світового наукового розвитку – це картина, що складена немов з окремих пазлів. І пазл "Наука і техніка України" не є зайвим, бо без нього загальна картина буде неповною.