Їх можна побачити в інтерактивному музеї вишивки, що в Деснянському районі. Тут представлені роботи народної майстрині Тетяни Протчевої – ікони, що світяться в темряві; картини, що вводять в оману зір; вишитий одяг, аксесуари та ін. Автор активно пропагує національну культуру, прагне через вишивку показати багатство української душі, ознайомити глядачів з національним колоритом своєї землі. Свої роботи вона виставляла на спеціалізованих виставках у США та Японії, возила до Велико­британії. "Вишивка – то стан душі, фантазія, творчість", – говорить майстерниця.

На початку ми грудня вирішили відвідати фабрику ялинкових іграшок у Лубянці, там наближення Нового року відчувається найбільше. Кульок з веселими написами накупити усім друзям-знайомим та гарний настрій собі забезпечити. Адже це одна з двох фабрик, що працюють під Києвом і виготовляють якісні, ручної роботи, скляні ялинкові прикраси. Кажуть, хто рано встає,тому бог дає. Аж ні. Приїхали близько десятої і вперлися у глухі замкнені ворота.

Останнім часом серед студентів усе популярнішими стають подорожі за кордон: там вони отримують професійні знання, вивчають історію та культуру інших країн. Це дуже добре. Та іноді стає сумно, коли молоді люди добре орієнтуються в подіях, які відбувалися в Західній Європі, але мають слабке уявлення, чим же цікава українська земля. Сьогоднішня розповідь про замок Сент-Міклош, що в Чинадієво, поблизу Мукачева. Цікавим є вже те, що це перший в Україні замок, який держава віддала в оренду приватній особі. До нинішнього статусу палац йшов довго – і не нудним шляхом.

Прапор як символ, спочатку як засіб сигналізації, виник за античних часів. Спершу використовувався в країнах Європи і поширився на українські землі в добу Середньовіччя. Найчастіше прапором вважався шматок тканини, прикріплений до списа, що мав вказувати на місце збору воїнів. Жодне військо без прапора не вирушало в похід і не вступало в бій. Слов'яни, за словами М.Карамзіна, обожнювали свої прапори і вірили, що у воєнний час вони є найсвятішими від усіх ідолів.