Борис Якович Букреєв / Букрєєв (06.09.1859, Льгов, Курська губернія - 02.10.1962, Київ) - видатний математик; член АН УРСР, професор Київського університету та Київського політехнічного інституту, засновник і активний діяч Київського математичного товариства, член Московського математичного товариства.

Букреєв Борис Якович - найстаріший професор з-поміж київських математиків, що його викладацька діяльність тривала понад 75 років. Заслужений діяч науки, працював у Київському політехнічному інституті в 1898-1930, завідував кафедрою математики (1922— 1930). У 1882 закінчив Київський університет. Магістерську дисертацію захистив у 1887, докторську - в 1889. Один з перших в Україні продовжувачів і популяризаторів ідей геометрії М. Лобачевського. Основоположник київської школи геометрії. Досліджував також питання диференціальної геометрії, теорію рядів, варіаційного числення. Значний внесок зробив у історію математики, «опублікувавши нариси про життя і діяльність В.П. Єрмакова, М.Г. Ващенко-Захарченко, Г. Монжа та ін. Один з членів-засновників Київського фізико-математичного товариства.

Нагороджений орденами Леніна та Трудового Червоного Прапора.

Його перу належать 15 монографій та понад 100 наукових статей. Основні праці: «Курс застосування диференціального та інтегрального числень до геометрії елементами теорії поверхні» (1900), «Вступ до варіаційного числення» (1930), «Неевклідова планіметрія в аналітичному викладі» (1947).