Микола Сорока. Біографічна повість "Ще одна весна". V частина, закінчення

... Того дня запізніла осінь знімала перші вишиванки із садів і гаїв. Тихо-тихо опадало листя кленів і в інститутському парку. То тут, то там студенти згрібали його до куп і підпалювали. Стелилися дими по землі, й настоювалось повітря п'янкою зажурою.

Микола Сорока. Біографічна повість "Ще одна весна". IV частина

Екзамени в аспірантуру Євген склав на "відмінно". Наказом ректора його було зараховано асистентом кафедри вищої математики Київського політехнічного інституту. І професор Смогоржевський був задоволений, що все обійшлося без ускладнень.

Микола Сорока. Біографічна повість "Ще одна весна". II частина

...Повертався Євген на рідну землю щасливий і окрилений. Позаду вже лишилася Варшава, і, сидячи у вагоні потягу, він думав про одне: як зустріне матір, дорогу сестру. Вони повернулися раніше і жили тепер у Києві, власне, під Києвом – на хуторі Шевченка.

Микола Сорока. Біографічна повість "Ще одна весна". I частина

Били, гули дзвони: мідно, протяжно, на весь степ. Гойдалася срібляста далечінь, і в очі нестерпно пекло сонце. Воно було так низько, що аж пригорілий запах вчувався. Та ось дзвони мало-помалу втихають, ніби їх хтось пригойдує, а потім і зовсім обриваються тонкою струною.

Підписка на Ще одна весна