День українського козацтва відзначають 14 жовтня. І це не випадково, адже 14 жовтня – свято Покрови, яку козаки вважали своєю захисницею та заступницею. Як правило, саме на Покрову починався і закінчувався строк козацької служби.
Українське козацтво було не тільки військовим, а й соціальним, політичним, державним, педагогічним, культурно-історичним явищем. Багатогранною була діяльність козаків як звитяжних воїнів, вільнолюбних громадян, політичних і державних діячів, дбайливих господарів землі, досвідчених хліборобів, творців високого мистецтва, турботливих членів сім’ї, мудрих вихователів дітей. Козацький рух на Україні був однією з найяскравіших сторінок літопису героїчної боротьби народу за політичну і державну незалежність.
Упродовж 1989–1991 рр. Україною відзначалось 500-річчя козацтва. До цього ювілею кафедра історії КПІ організовувала в студентських групах наукові читання на козацьку тематику, а на щорічних студентських науково-теоретичних конференціях діяла секція “Історія українського козацтва”. Кафедра розробила й спецкурс “Історія українського козацтва”, який був запропонований студентам за вибором. На жаль, даний спецкурс нині читається лише на теплоенергетичному факультеті.
Сьогодні, при відкритості всіх історичних джерел, вкрай необхідно звертатися до славної історії козацтва, привертаючи особливу увагу до його найкращих традицій в історії становлення України як козацької держави з метою виховання у студентської молоді рис патріотизму, національної гідності і гордості за славне минуле. Для цього, на наш погляд, необхідно:
- розширити рамки виховної роботи на традиціях козацтва, починаючи з ліцею при КПІ;
- доцільно було б урочисту присягу курсантів Інституту спеціального зв’язку та захисту інформації складати 14 жовтня – в День українського козацтва;
- спецкурс “Історія українського козацтва” включити для вивчення і на інших факультетах, зокрема, гуманітарного напрямку (приміром, на факультеті соціології та права, у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації).
Отже, щоб орієнтуватися в житті, щоб стати свідомим захисником своєї Вітчизни і просто освіченою людиною, потрібно вивчати і знати минуле свого народу не від ювілею до ювілею, а повсякчас.