Ви є тут

До 300-річчя Полтавської битви


Україна. Головна панорама в музеї Полтавської битви

Нинішнім літом (27 червня 2009 р.) вперше за роки незалежності на державному рівні відзначається 300-річчя Полтавської битви.

Кафедра історії взяла активну участь в реалізації заходів щодо цієї події. Зокрема, при підготовці І туру студентської олімпіади з історії України чимало подій, фактів, дат були пов'язані з Полтавською битвою. Під час підготовки до чергової ХІІ студентської наукової конференції “Україна: історія, культура, пам'ять” викладачі кафедри запропонували низку тематичних виступів, пов'язаних з цією датою. На деяких факультетах були проведені теоретичні конференції, круглі столи.

А 4 червня 2009 р. на теплоенергетичному факультеті НТУУ “КПІ” серед студентів, що вивчають спецкурс “Історія українського козацтва”, були проведені наукові читання, присвячені 300-річчю Полтавської битви. Зі вступним словом виступив доцент В.В.Кукса, який обґрунтував значущість цієї події сьогодні і звернув увагу слухачів на те, як ця подія трактувалась у минулому. Адже лише в роки незалежності постать Івана Мазепи поступово очищається від фальсифікаторського бруду, і перед нами вимальовується великий патріот своєї Батьківщини, непересічний державний діяч.

Студент В.Вовк у виступі “Мазепа – творець українсько-шведського союзу” підкреслив, що найважливішим у політичній діяльності гетьмана був українсько-шведський договір, який мав далекосяжні стратегічні й політичні наслідки, що їх оцінили вже сучасники. У цьому договорі, відмітив доповідач, ясно визначена ціль: повне визволення України з-під Москви та повернення давніх козацьких прав і привілеїв.

Доповідь студента М.Ткаченка “Полтавська битва очима сучасників” розставила акценти в оцінці цих подій сучасними українськими істориками.

Відповідаючи на традиційне запитання: “Чи був зрадником Іван Мазепа?”, студент Р.Бабаєв переконливо доводив, що змісту злочину в діях І.Мазепи не було. Мріючи про визволення свого краю від царського деспотизму, він наполегливо шукав союзників і своїми діями ніскільки не порушив класових чи національних інтересів українського народу, хоч не зміг чи не зумів їх обстояти. І в цьому суть його трагедії.

Логічним продовженням цієї тези став виступ студентки В.Шумило “Життя і смерть гетьмана Мазепи на чужині”, в якому доповідачка звернула увагу на те, що, незважаючи на хворобу, І.Мазепа був необхідний Карлу ХІІ. Адже завдяки йому і українським козакам шведам пощастило вийти з оточення. 22 серпня 1709 р. І.Мазепа помер, а вдячний Карл ХІІ влаштував йому урочистий похорон.

Особливий інтерес у присутніх викликало повідомлення Ю.Радчук “Гетьман Іван Мазепа і духовне життя України”, в якому зазначалося, що меценатство І.Мазепи – це типовий приклад освіченості, вартий наслідування сьогодні.

Студентка Я.Кулай у виступі “Образ Мазепи в художній літературі” значно розширила географію письменників, які писали про І.Мазепу, додавши до вже відомих імен – Пушкіна, Байрона, Гюго, Шевченка, Сосюри – нові імена українських дослідників (Ю.Мицик).

У заключному слові доц. В.В.Кукса наголосив, що наш обов'язок сьогодні – відновити загублені, призабуті сторінки української історії, бо без історичної пам'яті не може бути національного відродження.

В.В.Кукса, вчений секретар каф. історії, доц.

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій