У нашій групі зібрані три факультети: ММІ, ЗФ, ІФФ. Уже четвертий рік ми вчимось як на фаховому, так і на Спільному українсько-німецькому факультеті. Цього літа, за підтримки Німецької служби академічних обмінів (DAAD), що надала нам стипендії, ми побували на практиці в Німеччині при університеті ім. Отто-фон-Геріке м. Магдебург.
Практика проходила при Інституті механіки, Інституті фінішної обробки і гарантії якості, Інституті зварювання і лазерної технології, кафедрі поршневих механізмів і автомобільних систем та кафедрі конструкційних матеріалів. Всі ці інститути і кафедри складають один машинобудівний факультет. Ми, по-перше, ознайомлювались взагалі з напрямками діяльності, спеціалізацією кафедри (зазвичай це проходило у вигляді презентації), а потім відвідували лабораторії, цехи. Мене особисто дуже вразила загальна площа лабораторій та випробувальних приміщень, яка якщо не більша, то принаймні така сама, як і площа навчальних та адміністративних приміщень! Здебільшого для нас проводили екскурсії студенти, які працюють над дипломними роботами, або аспіранти. Кожний проект має свій випробувальний стенд, на якому проводяться реальні виміри, дослідження, наприклад, справжній дизельний двигун в окремій звуконепроникній кімнаті для дослідження його шумових характеристик. Кожний стенд також оснащений вимірювальною технікою та комп'ютером для найоптимальнішого опрацювання результатів.
Університет підтримує тісну співпрацю з виробництвом. З підприємств надходять запити щодо реальних проблем, які виникають у процесі виробництва, які потім і стають темами дипломних робіт. Таким чином, дипломні та інші дослідницькі роботи реально «працюють» на покращення якості виробництва, а не припадають пилом в архівах. Значно підвищується якість проекту, коли студент знає, що його результат, висновки будуть використані. Прикладом цього були дипломні роботи студентів Інституту механіки спільно з фірмою Volkswagen. Ми відвідали також три підприємства та науковий інститут неподалік від Магдебурга.
В Університеті створені всі умови не тільки для наукової діяльності (сучасне обладнання, експериментальні центри, чудова бібліотека), але й для життя. Гуртожитки влаштовані по типу квартир, тобто в кожного студента особиста кімната, можливо навіть і з ванною – все залежить від ціни. Ціна проживання на приватній квартирі не набагато відрізняється від ціни гуртожитку.
Звичайно, наша поїздка до Німеччини не обмежилась тільки практикою. У другій половині дня і вихідні ми були вільні. Ми побували в Берліні, Потсдамі, Дрездені, в гірській місцевості із канатними дорогами Харц та у старовинному замку Вернігороде. Дуже впадає в очі чистота вулиць і те, що переходити вулицю на зелене світло світлофора і сортувати сміття є нормами життя. Магазини зазвичай працюють максимум до 18-19 годин, тому цілком імовірно просто залишитись без їжі, тим більше, що вони не працюють вихідними. Цілодобові магазини – рідкість. Усі люди більш-менш живуть схожим розпорядком дня, до речі, встають рано. В такому місті, як Магдебург (320 тис. чоловік) пробок на дорогах немає, майже всі їздять на велосипедах по спеціально обладнаних для цього тротуарах. Життя розмірене, немає такого стресу, як в Києві. З нами поводились дуже привітно,намагались пригадати хоча б декілька слів російською. Оскільки це Східна Німеччина, мене просто вразила кількість людей, які розуміють російську!
Німеччина залишила у нас дуже теплі й гарні спогади, це був незабутній місяць, який ми прожили зовсім іншим стилем життя.