Небагато фотографій Київського політехнічного інституту періоду перших років його існування збереглося до нашого часу. Більшість з них знаходяться в альбомах, що були подаровані першому ректору КПІ В.Л.Кирпичову в 1902 р. Тому кожна нова фотографія дуже цікава тим, хто вивчає історію Київської політехніки.
Влітку 2008 року колекціонер Олександр Іванович Пересадько подарував Державному політехнічному музею при НТУУ «КПІ» фотографію. На звороті фотографії є напис: «На память многоуважаемому г-ну Вовченко. Д.Недзвецкий. 22.VI.1903». Трохи нижче, іншим почерком написано: «Геодезические работы. «В поход». Июнь 1903». А ще нижче – список: «Георгий Николаевич Титаренко, Димитрий Иосифович Недзведский, Михаил Сигизмундович Сивицкий, Семен Диомидович Кравченко, Владислав Иванович Вовченко, Александр Александрович Кокурин, Станислав Родович».
У списках студентів Київського політехнічного інституту, що зберігаються в університетській бібліотеці, є майже всі названі у цьому списку. У 1903 р. вони були студентами механічного відділення (окрім С.Д.Кравченка – студента хімічного відділення, та Б.П.Родовича – студента інженерного відділення). У списку вказано дати народження студентів – з 1876 по 1884 рр., їх соціальне походження, навчальні заклади, які вони закінчили до того, як вступили до КПІ.
Зі списку можна дізнатися, що Вовченко, Кокурін, Титаренко – сини міщан, Кравченко, Недзведський – сини чиновників, Сивицький – син дворянина. Вовченко і Титаренко закінчили Черкаську гімназію, Кравченко і Недзведський – Одеське реальне училище, Кокурін – Нижегородське середнє механіко-технічне училище. Дати закінчення навчання – 1901 і 1902 рр. Найстарший за віком – Сивицький – закінчив у 1895 р. Олександрівське військове училище, поручик. Про Родовича відомостей нема.
У 1903 р. всі ці молоді люди були студентами І та ІІ курсів КПІ, якому виповнилося на той час 5 років. Фото увічнило цікавий момент з життя студентів-політехніків початку ХХ ст. – розпочалась літня геодезична практика. Площа перед нещодавно збудованим Головним корпусом інституту ще не впорядкована, дерева ще не виросли, і попереду – велике цікаве життя...
Як склалася подальша доля молодих людей – невідомо. Знаю тільки, що Д.І.Недзведський працював викладачем КПІ, принаймні у 1914–1918 рр. Але завдяки тому, що хтось у 1903 році зробив фотографію, написав імена, нам стало відомо про цих людей.
Останнім часом зростає популярність Державного політехнічного музею. Він стає відомим киянам та гостям міста, тому до музею все частіше передаються різноманітні цікаві матеріали, допомагаючи зберегти і відтворити історію нашого університету.
Звертаємося до всіх, хто цікавиться історією Київської політехніки, із проханням приносити матеріали – фотографії, дипломи, інші документи (конспекти, креслення) – до музею. Всі вони будуть представлені в експозиції музею та збережені для нащадків.