Сімдесят років... І для людини це не так багато, а для такої великої структури в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут», як інженерно-хімічний факультет – це зовсім мало, це пройдений шлях напруженої творчої роботи і плани подальшого розвитку. Необхідно обернутися, подивитися, що зроблено корисного, а що зроблено не так, як хотілось би, проаналізувати все, що було, і що потрібно зробити для поступу вперед. Для нас основоположним постулатом є розвиток творчості при підготовці інженерних кадрів. Але без минулого немає майбутнього, і тому трохи історії…
Початок 30-х років минулого століття в СРСР був періодом індустріалізації. Основні класичні конструкційні та будівельні матеріали – метал, металеві сплави, цегла, дерево тощо – вже не задовольняли потреб народного господарства за умов стрімкого технічного прогресу. Виникла потреба в нових матеріалах і, звичайно, у створенні відповідних машин і апаратів як для існуючих, так і для нових хімічних технологій. Вирішувати ці проблеми треба було в комплексі й на сучасному технічному рівні.
Подолати цей комплекс проблем без розвинутого машинобудування було б неможливо. В 1928 році у складі хіміко-технологічного факультету КПІ було створено кафедру хімічного машинобудування, а в 1931 році – відкрито вечірнє відділення спеціальності «Хімічне машинобудування» під керівництвом доцента О.С.Плигунова – у подальшому багаторічного ректора КПІ, професора. Зважаючи на потреби господарства, в 1938 році було засновано факультет хімічного машинобудування та ливарної справи. Деканом факультету призначили чл.-кор АН УРСР, проф. В.С.Васильєва. До складу новоствореного факультету, окрім кафедри хімічного машинобудування, увійшли кафедри: загальної хімічної технології і гідравліки, насосів та компресорів, технології металів та металознавства, ливарного виробництва, графіки, техніки безпеки. Сьогодні ці кафедри входять до складу інших факультетів.
Перший випуск інженерів-механіків на факультеті відбувся в 1935 році і нараховував 16 осіб, а в 1940 році – 98 осіб.
З початком Великої Вітчизняної війни частина студентів і викладачів їде на фронт, а інститут евакуюється до м. Ташкент. Після повернення КПІ до Києва в 1944 році, підготовка фахівців кафедри хімічного машинобудування ведеться у складі механічного факультету. У 1954 році в КПІ відтворюється факультет хімічного машинобудування, до нього приєднується кафедра силікатів.
У повоєнні роки здійснювалася напружена самовіддана робота з оновлення та створення матеріальної бази, формування кадрового викладацького складу і навчально-допоміжного персоналу. Велику роль у цьому відіграли недавні фронтовики-студенти і викладачі. Деканами були великі ентузіасти своєї справи доценти Г.М.Костенко, В.Ф.Дубовицький – колишній ректор Куйбишевського інженерно-будівельного університету.
З 1961 по 1980 рік факультет очолював досвідчений, висококваліфікований інженер-виробничник, у подальшому професор Д.Д.Рябінін. Було створено Спеціалізовану вчену раду із захисту дисертацій, на якій успішно захищено понад 50 кандидатських дисертацій аспірантами, працівниками КПІ та інших організацій.
У 1978 р. з ініціативи ректора КПІ проф. Г.І.Денисенка, за участю міністерств хімічного і нафтового машинобудування та активною участю колективу факультету було збудовано новий корпус №19 площею понад 5 тис м 2 . У будівництві корпусу взяли активну участь доценти Б.Б.Булгаков, В.В.Гончаренко, А.І.Кубрак, М.З.Кваско, С.В.Сидоренко, В.В.Доброногов, Я.М.Корнієнко, ст. викл. П.Г.Глаз та інші викладачі, співробітники та студенти.
У 1981 році факультет очолив проф. В.С.Коваленко – відомий фахівець у галузі лазерної техніки й обробки матеріалів. У цей час до складу факультету ввійшла кафедра технічної механіки, яку очолював член-кореспондент АН УРСР Ф.К.Іванченко. Професор В.С.Коваленко зробив вагомий внесок щодо популяризації факультету на міжнародному рівні і згодом очолив кафедру лазерної технології та конструкційних матеріалів. Ці дві кафедри у 2000 році ввійшли до складу сучасного механіко-машинобудівного інституту.
Новий етап на початку третього тисячоліття почався з приходом на посаду декана професора Є.М.Панова. За пропозицією ректора академіка НАН України М.З.Згуровського та за підтримки колективу факультет було перейменовано на інженерно-хімічний. Факультет почав зміцнюватись фінансово завдяки договорам, які виконувались під науковим керівництвом Є.М.Панова в галузі виробництва кольорових металів України та Росії. Сформувався новий науковий напрямок із дослідження теплофізичних властивостей процесів графітації і виробництва кольорових металів. На факультеті за участю провідних фахівців НАН України створено Спеціалізовану вчену раду із захисту докторських дисертацій, оновилося видання збірника наукових праць. До складу факультету увійшли кафедра екології та технології рослинних полімерів і кафедра кібернетики хіміко-технологічних процесів. Згодом остання знову повернулась на хіміко-технологічний факультет.
Нині до складу факультету входять чотири кафедри: автоматизації хімічних виробництв; хімічного, полімерного та силікатного машинобудування; машин та апаратів хімічних і нафтопереробних виробництв; екології та технології рослинних полімерів, а також науково-дослідна лабораторія інтенсифікації та автоматизації процесів сушіння; лабораторія екологічно-чистих технологій; науково-інженерний центр «Хімічна інженерія»; Науково-дослідний центр «Ресурсозберігаючі технології»; філія університетського інституту довузівської підготовки; відділення заочної форми навчання.
Нині колектив факультету поєднує більш як 1300 студентів стаціонару, понад 350 осіб заочного відділення, 250 викладачів (в т. ч. 12 професорів), наукових співробітників і працівників навчально-допоміжного складу, тобто є потужною структурою, яка готує бакалаврів, спеціалістів, магістрів, аспірантів, науковців, виконує науково-дослідні бюджетні і госпдоговірні роботи. Успішно впроваджується Болонська система підготовки кадрів, що є умовою для входу в Європейський освітній простір.
Родовід факультету почався з кафедри хімічного машинобудування, яка була перейменована в 1979 році на кафедру хімічного, полімерного і силікатного машинобудування. Назва відповідає напрямкам наукових досліджень і профілям фахової підготовки, а саме:
- Хімічне машинобудування і апаратобудування;
- Обладнання підприємств будівельних матеріалів, виробів та конструкцій;
- Машини і технологія переробки полімерних матеріалів у вироби та деталі;
- Машини та технологія пакування (цю спеціальність було відкрито в 2004 році).
У повоєнні роки кафедру очолювали професори В.Ф.Дубовицький, Д.Д.Рябінін, І.М.Федоткін.
Особливий імпульс в розвитку кафедри пов'язаний з приходом у 1986 році лауреата Державної премії України професора О.С.Сахарова, який широко впровадив у навчальний процес обчислювальну техніку та сприяв відкриттю нових спеціалізацій з комп'ютерного проектування і розширенню напрямків наукових досліджень кафедри, зокрема в галузі механіки деформованого тіла.
З приходом професора Є.М.Панова, який очолив кафедру в 2001 році, відкрито нові спеціалізації з напрямків ресурсоенергозбереження і діагностики обладнання, а також спеціальність «Машини і технологія пакування». Розширюється науково-дослідна частина кафедри, обсяг госпдоговірних та бюджетних робіт зріс у декілька разів.
За роки існування кафедри ХПСМ підготовлено близько 5 тисяч фахівців. Випускники кафедри працюють на керівних посадах та є провідними науковцями. Серед них: член-кореспондент НАН України Т.О.Прихна, професори Ю.Ю.Лукач, В.В.Ванін, В.Г.Герасимчук, І.І.Назаренко, А.В.Пахаренко та інші. Сьогодні на кафедрі успішно працюють її вихованці: професори В.І.Сівецький, доценти В.В.Малиновський, Г.О.Насонкін, Д.Е.Сідоров, В.В.Гончаренко, І.В.Коваленко, О.М.Тимонін, С.О.Пристайлов, В.Ю.Щербина, О.Л.Сокольський, с.н.с. О.Є.Колосов та інші.
У 2000 році під керівництвом проф. Є.М.Панова створено НДЦ «Ресурсозберігаючі технології», до якого ввійшли доценти Г.М.Васильченко, І.Л.Шилович та інші науковці, які перейшли на кафедру та до названого центру з теплоенергетичного факультету. Починаючи з середини 80-х років і дотепер колектив постійно співпрацює з такими гігантами кольорової металургії, як Красноярський алюмінієвий завод, Братський, Саяногорський, Іркутський, Запорізький алюмінієві комбінати. Не залишається поза увагою науковців і така важлива для металургів галузь, як електродне виробництво – ВАТ «Український графіт». Фахівці центру мають великий авторитет серед виробничників та науковців.
Старшою сестрою кафедри ХПСМ та провісником факультету можна вважати кафедру машин та апаратів хімічних і нафтопереробних виробництв. На кафедрі працювали відомі вчені: член-кореспондент АН УРСР В.Ф.Васильєв, професори Й.І.Чорнобильський, А.А.Кіров, О.С.Плигунов, А.Г.Бондар, Р.Я.Ладієв. Ними створена і плідно працює наукова школа, яка має великий авторитет в Україні та за її межами. Наукові дослідження кафедри відображені в численних підручниках і посібниках, які є класичними при підготовці інженерів і науковців.
Значний поштовх у розвитку кафедри було здійснено в період, коли завідувачем став проф. Ю.Ю.Лукач. Під його керівництвом понад 50 співробітників, аспірантів факультету та інших установ захистили докторські та кандидатські дисертації. Згодом його учні М.І.Павліщев, О.Н.Півень, Л.Б.Радченко отримали звання професорів і успішно продовжили його справу.
З 1999 року кафедру очолює професор Я.М.Корнієнко. За його участю широко впроваджується обчислювальна техніка, відкриті нові спеціалізації. Кафедра готує фахівців за двома спеціальностями: «Обладнання хімічних виробництв і підприємств будівельних матеріалів» та «Обладнання лісового комплексу» (це єдина спеціальність в Україні, за якою готують інженерів-механіків целюлозно-паперового виробництва).
На кафедрі плідно працюють професор О.Н.Півень, доценти О.Г.Зубрій, С.В.Сидоренко, М.П.Швед, І.О.Мікульонок, А.Р.Степанюк, Г.Л Рябцев та ін. Окремо потрібно відзначити роботу професора В.М.Марчевського зі створення і впровадження цілої низки машин для сушіння. Кафедрою підготовлено більш як 4,5 тис. фахівців, якими по праву пишається факультет і які принесли славу НТУУ «КПІ». Великою є роль кафедри в залученні коштів ряду міністерств для будівництва корпусу №19. Під керівництвом Я.М.Корнієнка для професійно-орієнтованої підготовки молоді була організована філія доуніверситетської підготовки, яка користується авторитетом серед абітурієнтів. Випускники кафедри займають керівні посади в господарстві, бізнесі. Кафедра перебуває в невпинному динамічному русі, має добрі перспективи для розвитку. Лабораторна база постійно оновлюється, лекційні курси спираються на науково-дослідні роботи кафедри.
У 1960 році з ініціативи ректора КПІ проф. О.С.Плигунова на хіміко-технологічному факультеті було створено кафедру теоретичних основ автоматики, і першим її завідувачем став проф. Ю.Г.Корнілов – лауреат Сталінської премії, автор першого в СРСР підручника з цієї дисципліни, який переїхав до Києва з Ленінграда, де тривалий час працював у Центральному котлотурбінному інституті.
Колектив кафедри у стислий термін створив лабораторну базу, займаючись одночасно підготовкою курсів лекцій і навчанням студентів. Через рік кафедру перейменували на кафедру теоретичних основ автоматики і автоматизації хімічних виробництв, а згодом – на кафедру автоматизації хімічних виробництв. Перший випуск підготовлених кафедрою інженерів відбувся у 1962 році. Через рік кафедру було переведено на факультет хімічного машинобудування.
Кафедра доволі швидко посіла гідне місце на факультеті поряд з базовими спеціальностями-старожилами: вже невдовзі конкурс за поданими заявами абітурієнтів сягнув 4–5 осіб на місце.
У 1964 році завідувачем кафедри став доцент Р.Я.Ладієв, який створив у колективі творчу, доброзичливу атмосферу, організував підготовку захисту кандидатських дисертацій молодими співробітниками кафедри. Протягом кількох років дисертації захистили М.З.Кваско, А.К.Плесконос, Ю.О.Остапенко, Б.Б.Булгаков, А.І.Кубрак, Ю.В.Крекотень, Ю.К.Олійник, а також інші пошукачі й аспіранти, які не були членами кафедри. На хвилі цього підйому Р.Я.Ладієв у 1973 році захищає докторську дисертацію і стає професором. Залучаються до навчального процесу професори О.М.Крижанівський і А.З.Грищенко, академік АН УРСР В.М.Кунцевич.
Після передчасної смерті Р.Я.Ладієва в 1977 році кафедру очолив Ю.О.Остапенко. Необхідно було освоювати новозбудований 19-й корпус, оновлювати лабораторну базу.
У 1984 році кафедру очолив проф. В.С.Коваленко, який, привнісши в її життя лазерний «струмінь», продовжив традиції своїх попередників.
У складний історичний час – з 1990 року – кафедру очолив професор М.З.Кваско. Це був час невизначеності, непевності, докорінної перебудови не тільки системи освіти в Україні, але й держави в цілому. Втім, традиції кафедри було збережено, а набір студентів на 1-й курс навіть вдалося збільшити вдвічі. Кафедра зміцнилась у кадровому відношенні, було видано цілу низку монографій, навчальних посібників і методичних матеріалів, організовано навчання та випуск іноземних студентів.
У січні 2007 року на посаду зав. кафедри було обрано випускника кафедри АХВ доктора технічних наук, професора А.І.Жученка. Він енергійно взявся за модернізацію навчального процесу та оновлення матеріальної бази кафедри. Організовано філію доуніверситетської підготовки, набір студентів-іноземців. Це дало можливість підняти авторитет кафедри на міжнародному рівні, поліпшити фінансовий стан кафедри і її окремих працівників. Було проведено ремонт приміщень, організовано наукові семінари.
Серед випускників кафедри професори Л.М.Шкарапута, Г.О.Статюха, Д.О.Аветисян; державний діяч О.Ф.Крамар, політик І.М.Салій, бізнесмен Г.А.Садовий та інші.
Випускники факультету працюють в США, Німеччині, Ізраїлі, Росії – це показник якості фахової підготовки.
Для підготовки фахівців з проблем охорони навколишнього середовища та технології целюлозно-паперових виробництв у 2000 році до інженерно-хімічного факультету було переведено кафедру екології та технології рослинних полімерів – послідовницю кафедри технології паперу та целюлози. Підготовка інженерів-технологів целюлозно-паперового виробництва в КПІ здійснюється з моменту його заснування. Спочатку ця спеціальність була на кафедрі органічної технології, а з 1930 р. – на кафедрі технології паперу та целюлози. Цими кафедрами завідували професори М.М.Тихвинський, С.О.Фокін, В.Г.Шапошніков, І.К.Траубенберг, В.Ф.Осмульський, Ф.Ф.Бобров і доцент К.А.Долгов.
Велику роль у започаткуванні підготовки фахівців за спеціальністю «Промислова екологія та охорона навколишнього середовища» відіграв професор О.П.Шутько. Він очолив кафедру в 1988 році, а в 1990 році отримав звання професора.
Разом з професором О.П.Шутьком одним із засновників спеціальності «Екологія та охорона навколишнього середовища» був доц. А.Д.Крисенко, який провів значну роботу щодо створення навчальних планів та лекційних курсів для нової спеціальності, а також з підготовки та організації лабораторних практикумів.
З 1997 р. кафедру екології та технології рослинних полімерів очолює професор М.Д.Гомеля. За час існування кафедри вона стала монолітним колективом, який успішно вирішує завдання з підготовки фахівців-екологів та інженерів-технологів.
Кафедрою підготовлено понад 1000 інженерів-технологів, серед яких В.А.Чуйко – заступник міністра паперової промисловості СРСР, А.М.Приступ, Г.А.Качачій – начальники управлінь цього міністерства, М.Т.Лозовик – директор УкрНДІП, О.Ф.Тищенко – директор УкрНДІП, К.Н.Меєрович – директор Рязанського картонно-рубероїдного комбінату, М.З.Кваско – директор Понінківського КБК, А.В.Вовк – директор Балахнінського ВО «Поліграфкартон» та багато інших висококваліфікованих керівників.
За останні 5 років на кафедрі підготовлено 11 кандидатів та 1 доктора наук, видано 9 навчальних посібників та підручників, 3 монографії, виконано науково-дослідних робіт на суму понад 1 млн грн. Кафедра екології та технології рослинних полімерів вважається провідною в Україні за цими напрямами підготовки і має значні перспективи для розвитку.
На факультеті успішно працюють в напрямку створення і впровадження у промисловість нової техніки і технологій науково-дослідні лабораторії екологічно чистих технологій (керівник – доцент Б.Б.Булгаков) та інтенсифікації і автоматизації процесів сушіння (керівник – професор В.М.Марчевський).
Факультет зустрічає своє 70-річчя значними успіхами. Натхненна праця колективу має великі перспективи для господарства незалежної України. Але найголовніше ще попереду.
Нам тільки сімдесят...