Про діяльність апарату профкому та її ґендерну складову розповідає голова профкому НТУУ “КПІ” Віталій Іванович Молчанов.
– Віталію Івановичу, кілька слів про очолювану Вами організацію.
– Профспілкова організація КПІ одна з найбільших у місті. Налічує близько 9 тисяч членів. У профкомі працює 79 осіб і 55 – у профспілкових бюро на факультетах і в підрозділах. У профспілковому активі більше 50 % – жінки. І в апараті профкому у нас працює 5 жінок і 5 чоловіків.
– Які посади обіймають представниці прекрасної статі?
– В апараті профкому дві жінки працюють безпосередньо з головою профкому. Олена Михайлівна Шинкаренко – займається житловими питаннями, а також іншими питаннями організаційного характеру.
Авдієва Лідія Петрівна займається канцелярією – приймає кореспонденцію, доводить рішення профкому до кожного підрозділу університету. Інспектор з соціального страхування Шекера Ірина Олексіївна займається оформленням лікарняних, складає необхідні акти, видає санаторні путівки, оформлює виплати допомоги у разі нещасних випадків…
– А хто займається фінансовими питаннями?
– У нашій бухгалтерії працюють дві жінки: Ольга Володимирівна Литвиненко і Лариса Владиславівна Гудз. Вони ведуть фінансову частину профспілкової роботи, яку налаштовано таким чином, що факультети, підрозділи мають свою самостійність і свої кошти, які знаходяться в касі профкому. Тому всі бухгалтерські нарахування, податки, пенсії, матеріальну допомогу оформлюють ці дві жінки. Вся робота, звісно, потребує уважності до людей, різні ж бувають випадки, адже люди звертаються до профкому головним чином тоді, коли трапляються якісь негаразди.
– Розкажіть про жінок – ветеранів вашого колективу.
– Тут приємно назвати ім’я Олени Михайлівни Шинкаренко, яка близько 30 років працює в колективі. Олена Михайлівна чудово справляється зі своїми обов’язками. Житлові питання, якими вона опікується, є досить делікатними, потребують уваги, особливого підходу. Люди бувають різні за характером, тому на цій посаді необхідна толерантність, виваженість, яка притаманна Олена Михайлівні. У неї є внутрішня потреба допомагати людям.
– Чи є у Вас, як у керівника, різниця у ставленні до жінок і чоловіків у випадках, коли треба вказати на недоліки в роботі?
– У нас команда вже відпрацьована настільки, що я тільки подумаю про недоліки, а наші жінки вже відчувають це і одразу виправляють ситуацію. Хочу зазначити, що на ці посади, які є в нашому колективі, ніхто не призначає людину, її обирають. Тому, якщо хтось не справляється з обов’язками, його просто не переоберуть наступного разу.
– Яке Ваше особисте ставлення до ґендерної політики?
– Складне питання. Що тут скажеш? І жінки, і чоловіки хочуть зробити кар’єру, це нормально, нічого поганого в цьому немає. На мою думку, жінка сьогодні активніша. На концертах, фестивалях у залах сидять переважно жінки, а чоловіки де? А чоловіки дивляться цей концерт по телевізору... А тепер якщо врахувати, що жінка ще й готує їсти, ходить до крамниці, заробляє гроші, то на сьогоднішній день вона за енергетикою сильніша від чоловіка. Хоча лишилися традиції. Жінкам властиво бути берегинями дому. Загалом, жінка більш емоційна. Російською “чоловік” – “муж” і “чин”, господар. Це все зосталося в нашій культурі, безперечно. Хотілося би, щоб жінки лишалися жінками, могли реалізувати себе в чомусь у вільний час.
Я хочу поздоровити всіх жінок нашого університету з наступаючим святом 8 Березня, побажати їм щастя, здоров’я, благополуччя, успіхів у житті.