У відділі історичних раритетів науково-технічної бібліотеки НТУУ “КПІ” зберігається чимало рідкісних видань, книжок, звітів, альбомів тощо. Увагу привернула невеличка за обсягом книжка “Отчет о состоянии Киевскага Политехническага Института императора Александра ІІ за 1899г. ”.
Для дослідників, які вивчають історію заснування та становлення Київської політехніки, ця книжка становить неабиякий інтерес. Адже інформація, що подається в ній, – це першоджерело історичних фактів, опис діяльності КПІ в перші роки після відкриття. Це дійсно унікальне видання. Його унікальність полягає перш за все в унікальності інформації, яку це видання пропонує читачеві.
Відомо, що у 1898 р. – році заснування КПІ – розпочали навчання 360 студентів, які розподілилися по 4-х відділеннях інституту таким чином: на механічному – 109, на інженерному – 101, на хімічному – 63, на сільськогосподарському – 87.
Проте, до весняних перевідних екзаменів дотягнули не всі. А впродовж усього 1899 року було відраховано 208 студентів. Зважаючи на це, з метою збільшення кількості студентів на 2-му курсі було вирішено дозволити проведення осінніх перевідних екзаменів та конкурсного додаткового набору студентів на 2- й курс. Склад Київської політехніки після конкурсного відбору на 1 та 2-й курси восени 1899 року наведено в табл.1.
На 1 січня 1900 року загальна кількість студентів становила 589 осіб. Цікавою є інформація у звіті щодо розподілу студентів за віросповіданням та за становою належністю у 1899 р. (див. табл. 2).
У 1899 р. тривало будівництво корпусів інституту. Перший курс навчався у приміщенні Комерційного училища. Оренда цього приміщення тривала до осені 1899 р., після чого всі чотири відділення КПІ було переведено до хімічного корпусу, який до того часу було збудовано.
Дуже зручними були 12 великих зал площею по 50 кв. саженів кожна. 4 з них було відведено для занять хімією, 2 – для фізичного кабінету та лабораторного приміщення для практичних занять фізикою, ще в одній залі – облаштували тимчасову аудиторію для читання лекцій з’єднаним відділенням другого курсу, інші 5 зал було відведено для занять студентів кресленням та малюванням. Повністю функціонувала велика хімічна аудиторія. В інших кімнатах були облаштовані зоологічний та біологічний кабінети, лабораторії, менші аудиторії, бібліотека, канцелярія, приймальна тощо. Таким чином, в хімічному корпусі вдалося розташуватися всьому інституту, хоча й зі значними незручностями через тісноту.
Заняття студентів навчальними предметами взагалі можна було назвати досить задовільними. Особливо добре вони навчалися в лабораторіях та кабінетах; багато студентів присвячували цьому значно більше часу, ніж було призначено за розкладом, і працювали вони іноді до пізнього вечора. Також добре займалися студенти кресленням та малюванням; крім занять у будні, які припинялися тільки з настанням темноти, було визнано за потрібне відкривати креслярські зали на декілька годин і по неділях, щоб дати можливість бажаючим виконати до встановленого строку обов’язкові роботи. Це було необхідним у тих випадках, коли затримка у виконанні робіт виникала через хворобу чи з інших причин. Менш задовільним було відвідання лекцій, проте керівництво інституту сподівалося, що з роками у студентів КПІ встановиться правильний погляд на користь і значення усного викладання основ наук.
Заняття математичного напрямку відвідувалися студентами інституту досить добре. Оскільки ці заняття полягали у розв’язанні задач з усіх розділів курсу, то на їх підставі встигаючі студенти могли бути звільненими від складання екзаменів. Таким шляхом добре регулювалися річні заняття, які розподілялися рівномірно на весь навчальний рік. При малій тривалості терміну, призначеного Статутом інституту на перевідні екзамени (не більше 20 днів), перехід студентів на старші курси, у більшості випадків, був можливим лише для тих студентів, які на підставі річних занять звільнялися від одного або декількох екзаменів. Значення цього порядку ведення навчального процесу поступово засвоювалося студентами, і число осіб, що звільнялися від екзаменів, з плином часу значно зростало. Так, у 1898-99 рр. при переході з І курсу на ІІ були звільнені від екзаменів 97 студентів зі 189 предметів, а в наступному році звільнились від екзаменів 254 особи з 495 предметів.
Матеріальна забезпеченість студентів КПІ також, як і всіх інших вищих навчальних закладів країни, була дуже низькою. На щастя, Статут інституту давав можливість звільняти від плати значну кількість студентів (до половини всього складу), тому що щорічно велика кількість молодих людей могла б бути звільнена за невнесення плати за навчання.
Інституту багато допомагали приватні благодійники, які встановили стипендії для студентів. За звітний рік кількість таких стипендій становила 16 і вони представляли капітал у 90900 рублів.
Між тим, будівництво корпусів інституту тривало. Великого значення набула діяльність Будівельної комісії. У 1899 р. активну участь у її роботі брали професори КПІ Ю.М.Вагнер, Є.П.Вотчал, С.М.Реформатський, К.О.Зворикін, М.І.Коновалов, Г.Г.Де-Метц, П.Р.Сльозкін, М.П.Чирвинський. До обов’язків членів Будівельної комісії входили розробка пропозицій щодо підбору обладнання для учбово-допоміжних підрозділів інституту, його отримання та встановлення на місці, організація фінансового документообігу, підготовка звітів для Правління інституту за зроблені придбання. Обладнання для учбово-допоміжних підрозділів, як правило, було придбане за рахунок коштів, що знаходились у розпорядженні Будівельної комісії, проте, частково, для тієї ж мети використовувались кошти, виділені в кошторисі на утримання КПІ. Як приклад, можна навести розподіл цієї суми на різні потреби протягом 1899 р. (див. табл. 3).
З наведеного розподілу випливає, що левова частина видатків йшла на утримання особового складу інституту. На другому місці за обсягами були витрати на опалення та освітлення приміщень, а разом з витратами на прибирання та утримання прислуги ці видатки становили майже третину від витрат на утримання особового складу інституту.
Цікавою є інформація щодо викладацького складу інституту, який значно поповнився у 1899 році у зв’язку з відкриттям других курсів.
Так, наприклад, у 1899 р. з Московського сільськогосподарського інституту до КПІ на кафедру хімії був переведений ординарний професор М.І.Коновалов, на якого було покладено обов’язки декана хімічного відділення. Через кілька років, а саме у 1902 р., М.І.Коновалов стане ректором КПІ.
У тому ж 1899 р. із Імператорського Казанського університету на кафедру теоретичної механіки КПІ був переведений доктор прикладної математики, видатний математик О.П.Котельников.
Був залучений до викладання малювання у КПІ і відомий художник М.К.Пимоненко – автор численних полотен з життя українського народу.
Того року особовий склад Київської політехніки поповнили й інші талановиті професори та викладачі.
Багато хто з професорів та викладачів КПІ поєднували роботу в КПІ з викладанням в інших навчальних закладах або з роботою в інших організаціях. Так, наприклад, В.Є.Єрмаков, Б.Я.Букреєв, Г.Г.Де-Метц, С.Г.Навашин, С.М.Реформатський – були професорами Університету Св. Володимира. М.К.Пимоненко викладав малювання в Київській Малювальній Школі, П.Р.Сльозкін – завідував контрольною лабораторією Міністерства Землеробства та Державного майна при Землеробному Синдикаті. В.Л.Кирпичов та К.О.Зворикін працювали в Київському відділенні Імператорського Російського Технічного Товариства, причому В.Л.Кирпичов був заступником голови цього відділення.
Як бачимо, звіт за 1899 р., тобто за перший повноцінний календарний рік роботи, підготовлений його авторами досить докладно і виважено. І, хоча, сам звіт за обсягом невеликий, проте, життя Київської політехніки представлено в ньому повно і всебічно. Тож, нехай і надалі невичерпні джерела нашої історії надихають нових і нових дослідників