Таланти КПІ 2008/2. Носко Олександра, студія "Гармонія" | "Уява про минуле" [КПІ]

Коли моє шкільне навчання добігало кінця (на порозі маячив 11 клас), постали запитання: “Ким я буду?”, “Що робитиму в житті?”. Чи не випадково (хоча, впевнений, випадковостей не буває) почув слово “соціологія”, уже не пам’ятаю в якому контексті. Мандри Інтернетом привели на сайт ФС НТУУ “КПІ”. Серед іншої цікавої інформації вичитав оголошення про набір на підготовчі курси в Інститут довузівської підготовки (ІДП).

Оперативно зібрав документи – і з вересня почалося напружене життя. Зранку – у школі, потім, не заїжджаючи додому, – на курси. Повертався аж після сьомої вечора, вчив уроки, виконував завдання з ІДП, намагався відіспатися. Хоч як складно було, згодом звик. Навіть дивувався, якщо у вихідні траплялася вільна година, коли не треба було кудись поспішати чи щось конспектувати.

Невідомий досі предмет “Людина і світ”, який викладали на курсах, виявився дуже цікавим і допоміг поглянути на буденні речі, як то кажуть, іншими очима, глибше і ширше зрозуміти сутність навколишнього світу. Незабаром вибрав і фах – “Адміністративний менеджмент” (дуже вже мало у нас кваліфікованих управлінців) та доклав максимум зусиль, щоб потрапити вчитися на ФС.

Добре пам’ятаю день іспитів – 4 травня. Мені пощастило, питання були знайомі й зрозумілі. На мою думку, хто не лінувався і готувався добре, мали всі шанси отримати гарний бал, а хто сподівався, що все вирішиться саме собою – нічого не отримали. Рівно через 20 днів на стенді перед 16 корпусом знайшов у списках своє прізвище і побачив результат – 82 бали (прохідний – 75). Тож далі сумнівів не було – навчатимусь у КПІ.

Промайнули шкільні іспити, випускний, вступна співбесіда в НТУУ “КПІ”, вітання зі вступом до університету. Я неймовірно радий. Тепер я студент, і у мене, мені так здається, велике майбутнє. Цей факультет мені дуже подобається, за ті дев’ять місяців, що я навчався на підготовчих курсах, я встиг полюбити ту атмосферу, яка панує серед студентів, тих високопрофесійних викладачів, які нас навчали, і просто той п’ятий поверх, де розташований факультет соціології.

Мені здається, що в КПІ готують чудових фахівців, які допоможуть Україні вийти на рівень високорозвинених країн. Адже у нас для цього все є: гарна земля, працьовиті люди, чисте небо. Нам не вистачає тільки гарного управління, яке змогло б усі ресурси спрямувати на процвітання країни. Економісти іноді порівнюють державу з організмом, який живе і розвивається, та для повноцінного функціонування йому потрібна голова, бо тіло без голови, швидше за все, лише нашкодить собі та іншим.

А ще мені здається, що людина здатна на більше, ніж вона про себе думає. І якщо ми захочемо, то сумлінною, копіткою працею зможемо досягти багато чого. Та для цього слід побороти лінь і постійно вдосконалювати себе.

Sep 26, 2006 || Автор: Дмитро Бондаренко, студент I курсу ФС