Влітку студентам ММІ, зокрема з кафедри прикладної гідроаеромеханіки і механотроніки, випала нагода побувати на практиці за кордоном, у місті Таллінні. Протягом десяти днів, проведених у гостях, наше життя було насичене подіями і спостереженнями.

Дивувало все, перші враження – з вікна автобуса – найяскравіші. Естонія маленька країна, з чистенькими селищами і містечками. Таллінн привітно зустрів сонячним днем. Нас уже чекали представники Талліннського технологічного університету, які запросили студентів НТУУ “КПІ” до себе на практику та організували наше перебування в ТТУ. Щоб швидше освоїтися, трохи прогулялися містом, а потім тролейбусом дісталися гуртожитку, де й мешкали.

Місто здалося нам чепурним та охайним. І скільки потім не гуляли його вуличками, лише більше захоплювалися і закохувалися в нього. Німецька архітектура поряд з російським бароко створювали неповторний архітектурний ансамбль, складалося відчуття середньовіччя з його самобутніми вежами, мурами та замками.

Технологічний університет дуже старий (за віком). На величезній території розташовані комплекси старих і нових будівель, вирізняються новітні лабораторії з сучасним обладнанням. За нашими спостереженнями, навчатися в ТТУ дуже непросто. Лише половина першокурсників долає курс навчання і отримує диплом про вищу освіту, що не заважає викладачам, тяжко зітхаючи, згадувати ті часи, коли лише кожен четвертий неофіт поставав перед державною комісією із захисту дипломних проектів. Програма навчання в ТТУ стисла і вузькоспеціалізована, на бакалавраті студент вчиться три роки та ще два – на магістра. До того ж обов'язково потрібно підтвердити свою кваліфікацію, попрацювавши на підприємстві.

Нас ознайомили з роботою кількох місцевих підприємств – заводу по виробництву мобільних телефонів, виробництва по виготовленню комплексів обладнання для автоматизованих виробничих ліній та заводу по розробці й виготовленню ременів безпеки. Відверто, виробництво “мобілок” – це навіть і не завод у нашому розумінні: великі світлі зали з конвеєрами, конфігурацію яких можна змінювати. Усі співробітники одягнуті у спецодяг приємних відтінків. Що запам'яталося – діяла система запобігання пошкодженням обладнання та виробів від статичної електрики. Усюди сучасне обладнання, але значну частку складання займає ручна праця. Відвідали ми й технічній відділ, де ознайомилися з роботою інженерів-технологів. Ми з цікавістю спостерігали за виробництвом пасків безпеки, побували навіть у випробувальній лабораторії, де на манекенах досліджують ефективність засобів захисту водія та пасажирів в автомобілі.

Усюди нас супроводжували студенти Талліннського технологічного університету, з якими ми потоваришували. Хоча не всі вони володіли російською мовою і розмовляти доводилось англійською, перепон для спілкування не виникало. Завдяки місцевим студентам ми досконало ознайомилися з університетом та його лабораторіями. Запам'яталися реальні бакалаврські роботи з проектування, виготовлення та експлуатації автономних автоматичних пристроїв (роботів). Нам показали, як вони вміють рухатися, орієнтуватися в просторі, переміщувати предмети. Побували ми і в найкрасивіших куточках Таллінна та околиць. Тепер із ностальгією згадуємо вітіюваті вулички з духмяним ароматом кав'ярень та солоного морського вітру.

Прощалися не надовго, бо вже знали, що незабаром зустрічатимемо наших нових друзів у стінах НТУУ “КПІ” з візитом-відповіддю. Нам було що їм показати, адже Київ – перлина історії та архітектури, а університет “КПІ” не поступається європейським вузам багатою історією та традиціями. Естонські студенти побували в лабораторіях ММІ, Політехнічному музеї, НТБ, відвідали студентські вечірки. Гості відвідали промислові підприємства, де діють автоматизовані ділянки виробництва з використанням гідро- та пневмосистем. Нашим гостям було цікаво ознайомитися з технікою і технологіями мостобудування на підприємстві “Мостобуд”, побачити, як виготовляють керамічну плитку на заводі “Атем” тощо. А вечорами милувалися Дніпром, гуляли Хрещатиком. Проводжаючи гостей, ми мріяли, щоб такі обміни швидше стали традицією, мостом у спілкуванні двох університетів.

Валентина Чадова, ММІ, 6 курс