Днями українські склярі та керамісти мали нагоду ознайомитись з новими та вдосконаленими традиційними технологіями галузі. У рамках виставки «Скло та кераміка» пройшла конференція, присвячена підприємствам склокерамічної галузі історичної області Франції Лімузен. Між іншим (примітка для автомобілістів), назва марки “Лімузин” походить саме від назви цього регіону.

Місто Лімож відоме як столиця емалей не лише спеціалістам галузі. Французькі художні вироби з міді з розписом непрозорою емаллю називалися лімозькими емалями. Розквіт їх виробництва припадає на XV-XVII сторіччя. Нині під емаллю розуміють міцне склоподібне покриття, що наноситься на металевий предмет і закріплюється відпалом. Художні емалі застосовуються для оздоблення предметів, зображення мініатюрних портретів тощо. Розрізняють виїмчасту емаль (емаль заповнює виїмки в металі), перегородчасту (заповнює проміжки між металевими стрічками, напаяними ребром на поверхню металу), емаль по скані, прозора емаль (з просвічуванням через шар емалі, прикрашеної рельєфом або гравіруванням, поверхні металу) і розписна (живопис виконується кольоровими емалями або вогнетривкими фарбами на емальованій поверхні).

Давні традиції знаменитих лімозьких емалей продовжує єдина у Франції фірма з виготовлення емалей для покриття міді, срібла та золота SOYER ENAMELS (ЕМАЛІ СОЙЄРА), генеральний директор якої й виступив з доповіддю на конференції. Цікаво, що фірма була створена у XІХ сторіччі Луї Сойєром (Soyer) і тривалий час (до 1968 року) належала родині Сойєрів, потім перейшла до родини Куаф (Сoiffe), була розділена між родичами і у 1998 році зібрана по частинах нинішнім директором. Необхідно відзначити економічний успіх компанії, який базується на досконалості технології. До особливостей останньої можна віднести двостадійність варки (варка безбарвного скла, так званого «кришталю», та суміші «кришталю» з пігментом), відносно високау температуру варки на другому етапі (1450°С), нетрадиційні печі. Необхідно зазначити, що лімозькі виробники не відмовляються від використання свинцю як небезпечного для здоров'я компонента. Він і досі забезпечує найкращий колір емалям. Хоча піклування про робітників знаходиться на належному рівні. Крім застосування вентиляції робочого приміщення, робітники підприємства працюють в масках з трьома фільтрами. Про досягнення фірми годі й говорити – лімозькими емалями оздоблені вироби Феберже, циферблати швейцарських годинників, медалі, герби.

У рамках виставки було представлено компанією P.P.A. (Porcelaines Pierre Arqie) лімозький фарфор, історія якого сягає глибин. Відкритий Марко Поло в Китаї, так званий «твердий» фарфор, який розвивався в Китаї в епоху Тан, зберігає свої секрети понад чотири сторіччя. Епоха китайської імператорської династії Тан (618 – 907) була заснована Лі Юанем. Правління династії було підірвано селянською війною 874 – 901 років і боротьбою між різними групуваннями правлячого класу. Італійський мандрівник Марко Поло (близько 1254 – 1324) в 1271 – 1275 рр. здійснив мандрівку до Китаю, де прожив близько 17 років. У 1292 – 1295 рр. морем повернувся в Італію. Написана з його слів «Книга» (1298  р.) – одне з перших джерел знань єв­ропейців про країни Центральної, Східної та Північної Азії.

В Європі з XVI сторіччя виготовляли так званий «м'який» фарфор (без каоліну). «Твердий» фарфор на початку XVIІІ сторіччя винайдений І.Бьотгером і Е.Чірнгаузом в Саксонії (Середньовічне князівство в середній Германії, в 1806 – 1918 рр. – королівство зі столицею м. Дрезден), де незабаром виникло виробництво мейсенського фарфору (вироби першого в Європі фарфорового заводу). У Франції виробництво фор­фору з'явилося в 1768 р. з відкриттям каолінових покладів на території Лімузену. Перша фабрика, створена Турго (Turgot), дала початок довгій історії креативності і «know-how», що зробило Лімож світовою столицею фарфору.

Компанією P.P.A. було представлено виробництво декоративних скриньок та предметів колекціонування з лімозького фарфору. За свідченням виробників, довговічна традиція лімозьких фарфорових декоративних скриньок розпочалась, коли мадам Помпадур стала їх колекціонувати. 11 робітників компанії пра­цюють над виготовленням продукції. За рік дана компанія випускає лише близько 2000 одиниць продукції унікального дизайну, власного серійного номеру з підписом P.P.A.

Якщо говорити про передові технології, то цікавою подією на конференції було представлення лазерних машин фірми CARLASE (КЕРЛАЗ) для нанесення кольорів на речовину (скло і кераміку). Ця технологія застосовується для маркування та художнього оформлення різних типів поверхонь. Мінеральний порошок, що містить керамічний пігмент, фриту та домішки, у формі водяного розчину розпилюється на поверхню продукта. Зображення, що пройшло комп'ютерну обробку, переноситься на поверхню лазером, а залишковий порошок досить легко видаляється вручну або автоматично. При цьому нанесення малюнка завершується без додаткового спікання. Таким чином друкуються навіть штрихові коди, матричні коди й номери, зображення для відслідковування продукції тощо. Технологія дозволяє наносити зображення всередині виробу, причому залишається можливість використання продукції для збереження харчів. Можливе нанесення зображення при наповненій ємності без псування внутрішнього продукту. Цікаво зазначити, що фірма має десять робітників (8 з яких – інженери) і за чотири роки роботи визнана однією з кращих у Франції.

Тож, пізнаючи закордонні технології, хотілося б розвивати й свої, тим більше, що для високотехнологічного виробництва потрібна невелика кількість персоналу.

Тетяна Петренко, студ. ХТФ