Серед кращих студентів Київської політехніки, удостоєних у цьому семестрі іменних стипендій, і шестикурсниця ТЕФ Дар'я Романова – стипендіатка Верховної Ради України.
На прохання редакції "КП" Дар'я Романова розповіла про своє навчання в КПІ ім. Ігоря Сікорського.
– Зараз ви успішна студентка, перспективний молодий науковець, а якщо повернутися до тієї Дарини, яка закінчувала школу, як обрали саме Київську політехніку?
– Коли я закінчувала школу й постало питання, де продовжити навчання і яку професію обрати, відповідь для мене була очевидною. Я хотіла жити в Києві й навчатися в одному з кращих ВНЗ країни – КПІ. А яка професія? Звичайно, програміст. Для мене це було так круто й сучасно, адже всі ми, я і мої друзі, грали в комп'ютерні ігри й "зависали" в соціальних мережах. Від однієї думки, що зможу професійно докласти до цього руки, я була в захопленні. Адже цікаво перебувати з того боку екрана: розробляти ігри, володіти мистецтвом програмування, розбиратися в сучасних напрямах розвитку комп'ютерів… Власне, саме тому я обрала спеціальність "Комп'ютерні науки", а вибір кафедри автоматизації проектування енергетичних процесів і систем був просто щасливим збігом.
– Якими були перші кроки в університеті, кого вважаєте своїми наставниками?
– Перший рік навчання став для мене, мабуть, найскладнішим: усе нове, незвичне. Я ледь встигала виконувати завдання вчасно. Тому, коли на другому курсі професор С.О.Лук'яненко запропонував мені взяти участь у науковій роботі "Математичне моделювання системи управління опаленням приміщення", я не дуже зраділа. Думала, це заважатиме вчитися. Однак цікаво було спробувати. Тепер я вдячна, що він вибрав саме мене. І ще я зрозуміла: вибір викладачем студента не випадковий. У наших наставників величезний досвід як у науковій, так і викладацькій діяльності. Тому, якщо хочеш досягти чогось і докладаєш зусиль, ніколи не залишишся непоміченим. І саме тоді, працюючи з проф. С.О.Лук'яненком, я вперше серйозно задумалася про зовсім інше застосування програмування. Про те, наскільки широкі перспективи відкриваються перед випускниками нашої кафедри.
Тож велику роль у моєму становленні відіграла доцент Ю.В.Сидоренко, яка завжди мене підтримувала і спрямовувала. Працюючи з нею, я багато дізналася про сучасні методи геометричного моделювання, що й стало темою моєї магістерської дисертації.
– У студентські роки перед молодими людьми відкривається безліч перспектив і можливостей. Як визначити орієнтири та зорганізувати свій час, щоб встигнути скрізь і зробити багато?
– Мабуть, у всі часи студентам доводилося підробляти, не є винятком і сьогодення. Навчання й робота за фахом забирають багато часу, але я вже навчилася планувати його максимально ефективно. Тоді є час і на відпочинок. Намагаюся не пропускати хороших концертів, буваю в театрах та музеях. Так уже виходить, що в молодості не варто себе жаліти. Адже саме тепер закладаються основи майбутнього успіху. Чим більше вкладеш у себе в молодості, тим більші дивіденди це дасть у майбутньому.
– Як сприйняли звістку про призначення вам іменної стипендії?
– Прочитавши наказ про призначення мені стипендії Верховної Ради України, подумала, що це загалом заслуга моїх викладачів, які вірили в мене іноді більше, ніж у себе вірила я. Вельми вдячна їм за це!