Ви є тут

Враження про стажування в Німеччині


Є.Радченко у лабораторії в Гіссені

У номері за 9 листопада 2017 р. наша газета опублікувала інтерв'ю завідувача кафедри органічної хімії та технології органічних речовин (ОХ та ТОР) ХТФ доктора хімічних наук, професора А.А.Фокіна. У ньому, зокрема, йшлося про співпрацю кафедри із закордонними партнерами. Як продовження теми пропонуємо розповідь студента-п'ятикурсника цієї кафедри Євгена Радченка, який у липні-вересні 2017 року побував на стажуванні в Гіссенському університеті імені Юстуса Лібіха (Німеччина).

У 2013 році я вступив до КПІ на кафедру органічної хімії та технології органічних речовин. У перший же день усіх студентів групи закріпили за науковими керівниками та лабораторіями, і уже з самого початку занять ми отримали можливість набувати практичних навичок з обраного фаху. У розкладі були певні години на роботу в лабораторії, які проходили надзвичайно цікаво, на відміну від "іграшкових" та, часом, формальних лабораторних по навчанню. Наприклад, у перший же місяць навчання я допомагав своєму керівнику виконувати синтез потенційно активної протиракової речовини, що мене дуже надихнуло.

Згодом практичні навички переростали в розуміння хімічних процесів завдяки вивченню певних курсів, що нам читали викладачі кафедри. На всіх курсах я брав участь у виконанні наукових досліджень, спочатку як асистент, а згодом і як самостійний дослідник. Я усвідомлював, що для отримання високої кваліфікації дослідника слід пройти стажування за кордоном, і що для цього необхідний відповідний рівень знання іноземної мови. Тому протягом бакалаврату належним чином вивчав англійську мову – під час занять і  самостійно, і в цьому сенсі був готовий до закордонної практики.

Наша кафедра ОХ і ТОР має доволі розвинуті міжнародні зв'язки, виконує спільні проекти із зарубіжними партнерами і направляє студентів за кордон за обміном. Завідувач кафедри, вчений зі світовим ім'ям професор Андрій Артурович Фокін є запрошеним професором в Гіссенському університеті імені Юстуса Лібіха. Саме за його рекомендацією я і побував на тримісячній практиці у цьому університеті, у групі професора Пітера Шрайнера.

Гіссен – невеличке містечко, де є два університети. Кожний з них має кілька дослідницьких центрів. Більше половини населення Гіссену – студенти. Життя в таких малих містах дуже комфортне і має багато переваг для науковців. У Гіссені дуже шанують пам'ять знаменитого німецького хіміка Юстуса Лібіха, який свого часу зробив вагомий внесок у розвиток Гіссенського університету.

Хімічний корпус Гіссенського університету – сучасна автоматизована будівля з безліччю лабораторій, в яких створені надкомфортні умови роботи для науковців. Лабораторії обладнані дорогою технікою та, здається, безмежною кількістю лабораторного посуду та допоміжних матеріалів. Також вчені можуть замовити майже будь-які речовини, навіть дуже дорогі, якщо це допоможе їм у роботі. Одне слово, умови роботи можна вважати ідеальними.

Під час практики я працював з аспірантом Яном Берндтом над його проектом зі створення регіоселективних родієвих каталізаторів. Я вперше займався розробкою каталізаторів і набув значного корисного досвіду, адже робота з каталізаторами потребує максимальної точності як з точки зору рецептури, так і дотримання оптимальних умов синтезу. За три місяці ми виконали великий обсяг роботи, за її результатами написали статтю, яку незабаром буде опубліковано.

Хоча умови в Гіссені дозволяють працювати якісніше та значно швидше, ніж у нас, принципово робота хіміка-науковця у кращих лабораторіях не відрізняється від такої на нашій кафедрі. У дослідженнях використовуються ті самі підходи, лабораторні навички та методи аналізу. Тому я досить швидко там облаштувався і здивував колег високим рівнем підготовки. Справа в тому, що німецькі студенти під час бакалаврату засвоюють тільки елементарні практичні навички під час лабораторних робіт за курсом органічної хімії. Та й взагалі, органічна хімія там вважається складною наукою і не є популярною серед студентів. У цьому відношенні студенти нашої кафедри, які працюють у лабораторіях з першого курсу, значно випереджають своїх німецьких однолітків.

Але є практика, що нами може і має бути запозичена, – наукова комунікація. У групі, де я працював, знання постійно циркулюють. Наприклад, щотижня проводяться семінари, на яких один чи два науковці звітують про роботу, яку виконали за останній час, розповідають про проблеми, з якими стикнулися, та про плани на майбутнє. Фактично, це консультація з тридцятьма висококваліфікованими фахівцями одночасно, які завжди вносять слушні ідеї. Крім того, до університету часто запрошують фахівців з-за кордону, що читають лекції та спілкуються з дослідниками індивідуально. Такий підхід не потребує значних витрат та зусиль, проте дозволяє не заблукати у власних думках.

Окрім часу, проведеного в лабораторії, я користувався чудовою можливістю пізнати німецьку культуру. Мабуть мені дуже пощастило з оточенням, адже спілкуючись з колегами, я не відчував ніякого дискомфорту. У вільний час я подорожував Німеччиною, насолоджувався готичною архітектурою, відвідував музеї. Мені дуже сподобалися німецькі національні страви та напої.

Під час цієї подорожі я побачив, якою може бути наука у місцях, де її фінансують. Але також я усвідомив високий рівень науковців нашої кафедри та їх великий внесок у сучасні дослідження. Тому всім тим абітурієнтам, яких цікавить наука хімія, раджу вступати на нашу кафедру органічної хімії та технології органічних речовин.

Євгеній Радченко, студент ХТФ

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій