Виступ проректора з наукової роботи академіка НАН України М.Ю. Ільченка на розширеному засіданні Комітету ВР України з питань науки і освіти 15.11.2017 р.
Розширене засідання Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, що відбулося 15.11.2017 р., було присвячено другій річниці ухвалення Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" і стосувалося стану реалізації цього нормативного акту. Участь у дискусії з цього приводу взяли не лише народні депутати та керівники освітньої галузі, але й представники наукових закладів і університетів України. Науковців вищої школи України і, водночас, КПІ ім. Ігоря Сікорського на ньому представляв голова Ради проректорів із наукової роботи ВНЗ України, проректор з наукової роботи нашого університету академік НАН України Михайло Ільченко. Нижче надається текст його виступу.
10 листопада увагу науковців привернули дві події.
Перша – це привітання міністра освіти і науки України Л.М. Гриневич з нагоди Всесвітнього дня науки заради миру та розвитку. В ньому, попри святковий настрій, наголошено на досягненні історичного мінімуму держбюджетного фінансування науки на рівні 0,16 % ВВП, а також на тенденції втрати наших кращих науковців та тлі глобального розвитку науки у світі.
Друга – це оприлюднення даних соціологічної групи "Рейтинг", згідно з якими 64 % опитаних українських учених заявили про погіршення ситуації у вітчизняній науці. Та сама соціологічна група місяцем раніше повідомила, що за даними вересневого опитування кожен третій український науковець готовий залишити країну.
Це не може не турбувати. Але найбільше науковців непокоїть те, що небезпека реальності незворотних змін у науці вже наступила. Свідченням цього є істотне падіння впродовж 2017 року кількості захистів кандидатських дисертацій та кількості бажаючих вступати до аспірантури. У сфері технічних наук це падіння становить майже 20 %. Крім того, зменшено кількість заявок на охорону об'єктів права інтелектуальної власності. Є й інші ознаки занепаду. Сумну картину доповнюють рішення на рівні держави щодо суттєвого послаблення ролі природничих дисциплін у середній школі, що сприятиме подальшій деінтелектуалізації майбутніх поколінь. Складається враження, що цій самій меті слугують і чергові зміни Закону України "Про вищу освіту" в частині управління діяльністю університетів. Уже впроваджені в життя ідеї щодо перегляду переліку спеціальностей. У царині інженерної підготовки їх кількість зменшено майже на третину. Це, у свою чергу, стало вагомим внеском у деіндустріалізацію України.
На тлі зазначених негативних процесів острівцями інновацій у бурхливому хаосі виглядають позитивні і вагомі досягнення вітчизняної науки в окремих університетах нашої держави. Університетах, які в умовах війни на сході України на патріотичних засадах долучилися до наукового супроводження оборонно-промислового комплексу. Ця робота не залишилася непоміченою. Верховний головнокомандувач Збройних сил України П.О. Порошенко в липні ц.р. подякував науковцям Київської політехніки за створення і впровадження нових розробок в оборонному секторі, зокрема безпілотних авіаційних комплексів, які поставлені на озброєння в Державній прикордонній службі та успішно працюють на західних кордонах держави, а також у складі Збройних сил Міністерства оборони – на сході України. На навколоземних космічних орбітах успішно виконують дослідницькі завдання два перші українські університетські наносупутники. Ці апарати створено і запущено в космос завдяки фінансовій підтримці інноваційно-орієнтованого бізнесу. Отож, уже маємо позитивний досвід залучення позабюджетних коштів для підтримки стартапів. До речі, майже 250 інноваційних розробок, створених у тридцяти університетах України, представлено в інформаційному збірнику, підготовленому Радою проректорів із наукової роботи вищих навчальних закладів МОН України.
Об'єктивності заради мусимо зазначити, що вагомі здобутки університетської науки досягнуто також завдяки запровадженню останнім часом у системі МОН низки новацій з менеджменту науки в університетах. Це, зокрема:
– системна багатокритеріальна організація конкурсів під егідою Наукової ради МОН, у тому числі цільова підтримка нових держбюджетних тем, які мають перспективу військового застосування;
– запровадження конкурсів держбюджетних робіт окремо для молодих учених;
– поширення кращого досвіду організації науки в окремих університетах, наприклад, СумДУ та ін.
Але загалом маємо усе ж таки констатувати, що позитивні приклади досягнень науки в університетах стали реальністю "не завдяки, а всупереч" нинішньому стану науки в Україні, що його в проекті Рішення сьогоднішнього засідання Комітету ВР України об'єктивно охарактеризовано як незадовільний. На позитивні зміни у майбутньому орієнтовано п. 3 проекту Рішення, де мова йде про поступове забезпечення до 2020 року бюджетного фінансування наукової і науково-технічної діяльності в обсязі не менше 1,7 % ВВП. Але, на превеликий жаль, жодних надій на те, що це буде реалізовано, покладати не можемо.
Ми знаємо позицію Прем'єр-міністра України В.Б. Гройсмана щодо суттєвого збільшення держбюджетного фінансування науки. Умовою цього є розробка та здійснення своєрідної дорожньої карти, а саме – запровадження нових підходів щодо організації науки в Україні та отримання вагомих її кінцевих результатів як базису розвитку вітчизняної економіки на засадах інновацій. З огляду на це, вважаємо за доцільне доповнити проект Рішення сьогоднішнього засідання Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти конкретними пропозиціями, а саме:
1. До другого читання законопроекту про держбюджет 2018 року додатково збільшити кошти на фінансування науки та спрямувати їх на становлення і початок діяльності Національного фонду досліджень. Наголошую, саме додатково збільшити, а не вилучити з існуючого мізерного конкурсного фінансування університетів і академій наук, як це пропонували автори відомого Європейського аудиту.
Фахово організована діяльність Національного фонду досліджень має реалізувати механізми грантового фінансування проектів учених з академічних інститутів і університетського середовища.
2. Також за кошти додатково збільшуваного держбюджетного фінансування науки, і також першочергово, з метою подолання фактичної дискримінованості університетської науки має бути вирішене питання щодо започаткування базового фінансування науки в університетах, відповідно до передбаченого новим Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" обсягу. Модель запровадження такого базового фінансування в університетах з урахуванням європейського досвіду напрацьована керівництвом МОН і ґрунтується на засадах державної атестації ВНЗ у частині провадження ними наукової діяльності. Після цього за конкретними науковими напрямами має бути визначено рейтинг університетів та їхні лідери, які отримають пріоритетне право для запровадження базового фінансування. Тобто мова йде про першочергову підтримку тих університетів, які вже мають вагомі досягнення, необхідний кадровий склад і принаймні 5-річні плани свого подальшого розвитку.
3. Наступною є пропозиція щодо вдосконалення моделі конкурсного відбору науково-технічних розробок за держзамовленнями. Вдосконалення має стосуватися принаймні двох питань. По-перше, терміни оголошення і проведення конкурсу мають бути перенесені на попередній рік з тим, щоб прийняті рішення давали змогу починати фінансування проектів уже з першого, а не з четвертого кварталу, як це має місце нині. По-друге, визначення переможця конкурсу має бути одностадійним – без додаткового тендеру, як це відбувається сьогодні.
4. Для мотивування університетських науковців створювати експериментальні зразки, методики та практично підтверджувати нові результати проектів, які подаються на конкурс МОН України, науково-експертні висновки з їх оцінювання слід доповнити вагомими додатковими балами: бали за отримувані патенти на винахід та (або) промисловий зразок мають бути у п'ять разів більшими, ніж бали за патенти на корисні моделі чи свідоцтва про реєстрацію авторського права.
5. Внести зміни до пункту 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 р. № 153 визначивши, що для проектів, які фінансуються НАТО, не потрібно подавати клопотання про державну реєстрацію проекту та засвідчену донором або виконавцем копію контракту, укладеного між донором і виконавцем. Необхідність внесення таких змін продиктована тим, що нині для здійснення державної реєстрації проектів НАТО Мінекономрозвитку вимагає надати клопотання НАТО про державну реєстрацію проекту та засвідчену донором копію контракту між НАТО і виконавцем, а відповідні органи НАТО не погоджуються надавати зазначені матеріали. Відтак сьогодні отримати державну реєстрацію жодного проекту НАТО не вдається. Це призводить до того, що виконавці таких проектів втрачають права на одержання пільг зі сплати митних платежів.
Підсумовуючи сказане, констатуємо, що три з п'яти пропозицій щодо вирішення нагальних проблем організації науки не стосуються збільшення держбюджетних коштів.
Дякую за увагу!