Зелений промінь – рідкісне природне явище, що трапляється при заході сонця. У тиху ясну погоду на морі часом можна побачити, як у ту мить, коли сонце ховається за горизонт, на небі спалахує зелений промінь. Одне з таких місць – Кінбурнська коса (Миколаївська область). Це райське місце з одного боку омивається морем, а з іншого – дніпровською затокою.
Як гарно там сідає сонце! Півнеба палає червоним, помаранчевим, рожевим, фіолетовим, а потім стікає в малинове море лавою розплавленого світла. Небо міниться яскравими кольорами – від бурштинового до вишневого: цьому шоу не вистачає лише звукоряду, щоб стати світломузичним. Чисті, не спотворені цивілізацією природні фарби. У правильний час і в правильному місці останній відблиск призахідного сонця спалахне зеленим. Якщо десь і можна повірити в зелений промінь, то тільки тут.
Історія та легенди
Нинішній півострів (40 км завдовжки та до 10 км в ширину) колись був островом, відомим фінікійським купцям і піратам. Його згадував давньогрецький історик Геродот, що мандрував тут у V ст. до н.е. "Земля під густим лісом" (давньогрецькою – Гілея) була також знана жителями Ольвії (VII–VI ст. до н.е.). Вони вважали її священною, що не завадило вирубати всі ліси на півострові. Тут проходили торгові шляхи Старого світу. У 972 році, повертаючись з Болгарського походу, на півострові зимував князь новгородський і київський Святослав.
Існує багато легенд про цей край. Одна оповідає про нього як про землю, де мешкали Боги. Інша – про амазонок, які жили за законами матріархату і приносили в жертву чоловіків, поки їх не переміг Геракл. Ще є переказ про скіфів, які здійснювали тут ритуальні обряди і навіть ховали золото.
Природа
Піщані землі півострова покриті степовою рослинністю та засаджені хвойними деревами – сосна кримська і звичайна. У заболочених низинах зустрічаються залишки реліктових лісів – дуби, берези, верби, вільхи. Навесні око милують гектари орхідей. Це один з найбільших ареалів диких орхідей в Європі площею близько 60 га.
Найнижче місце Кінбурнської коси – Геродотів ліс: заболочені чагарники, смарагдова напівтемрява, прохолода і покручені, покриті мохом стовбури дерев. Тут можна нафантазувати хоч русалок з лісовиками, хоч Альонушку з козликом.
На Кінбурні налічується понад 300 озер із прісною і солоною водою, в яких водиться дрібна всячина і гніздяться птахи. Окремі рясніють цілющими грязями, є родовища блакитної глини. Більшість мають вихід до моря, неглибокі (до 1,5 м), добре прогріваються. Деякі закриті солоні озера є джерелом добування лікувальної морської "рапи". У спеку вода випаровується, утворюючи шар солі. Озера з прісною водою живляться за рахунок атмосферних опадів або ґрунтових вод. Там гніздяться всякі водні і навколоводні птахи. Важкі неспішні пелікани літають, як бомбардувальники.
Чим приваблює
Найголовніший скарб коси – пляжі. Дрібний пісок і море простягаються на багато кілометрів.
Загалом Кінбурн – чудове місце для неспішного, медитативного відпочинку без натовпу, далеко від цивілізації.
