Приємно, коли твій факультет (інститут) називають серед кращих в університеті. Є багато критеріїв для порівняння. Зокрема, вдалі виступи вихованців на олімпіадах та конкурсах, цікаві фахові публікації, наявність іменних стипендіатів та ін.
Студентки ІЕЕ розпитали своїх колег – Аліну Бойко, стипендіатку Верховної Ради України, та Андрія Олефіра, стипендіата ректора, – як стати успішним у молодіжному середовищі. Наводимо їх розповіді.
– Аліно, ти дуже приваблива, чуйна і товариська, спілкуватися з тобою на будь-які теми – суцільне задоволення. Чи складно було всі роки "тримати марку" і навчатися лише на п'ятірки?
– Звичайно, щось з нізвідки не береться, потрібно докладати зусиль. Як говориться: щоб рибу їсти, треба в воду лізти. Приміром, щоб здобути стипендію Дмитра Андрієвського, потрібно, як мінімум, три семестри отримувати підвищену стипендію.
Також для отримання іменної стипендії лише навчання недостатньо, потрібно вести активну діяльність в університеті (наприклад, займатися в якомусь гуртку, входити до складу організаторів студентського життя і так далі).
І, звичайно, чимало залежить від конкурентоспроможності твоїх досягнень порівняно з досягненнями студентів, які разом з тобою подали документи на стипендію.
– Ти береш участь у якомусь гуртку?
– Так, я учасниця Народного ансамблю народного танцю "Політехнік". Нещодавно ансамбль святкував своє 70-річчя. Було багато гостей, разом ми влаштували великий святковий концерт.
– Що б ти могла порадити (побажати) молодшим колегам?
– Молодшим студентам раджу ставитися до навчання, як до робочих обов'язків, – так легше буде сприймати роботу в майбутньому і навчання приноситиме задоволення.
– Бажаємо тобі втілення мрій та гарних друзів і наставників у житті.
– Андрію, чи складно було всі роки "тягнути", щоб не отримати жодної трійки? Адже багато студентів навіть "звичайних" стипендій не мають?
– Усе треба намагатись робити на "відмінно", а на "задовільно" саме вийде. Отримати "трояк" за діло – неприємно, але – сам заробив. Ще з самого початку, з першого семестру, я сказав собі: "А чому б і ні? Спробую!" Сидів на першій парті, слухав лекції (а вони таки є і цікаві, і корисні)… Тому що я знав, навіщо це роблю.
– Що вплинуло на твій вибір спеціальності?
– Я гірничий інженер – і цим усе сказано. Усі інженерні спеціальності пішли від моєї. Навіть відомий механік Архімед хотів перевернути світ, шукаючи "точку опори", а ми з нашою гірничою спеціальністю можемо перевертати Землю і гори по кілька разів на день.
– Чим тебе привабив КПІ?
– Доводилося спостерігати багато школярів, які мають свої захоплення, справу до душі. Вважаю, що й університет треба вибирати по зову серця, йти туди, де зможеш розвиватися в цікавому тобі напрямі. Знаю філологів, що мріяли стати інженерами, деяких програмістів, які хотіли стати механіками. Вони не керувалися своїм внутрішнім покликом і поки не знайшли себе. Обираючи ВНЗ, керувався потягом до інженерних наук, і не шкодую. Це видно і по моїх оцінках, і по зацікавленості в наукових дослідженнях.
– Як складається твоє життя в ІЕЕ?
– Починаючи з Дня знань студент знайомиться з неймовірною кількістю нових особистостей з різними інтересами в різних сферах. Якщо пробувати себе в різних напрямах, то врешті-решт віднайдеш те, чим хотів би займатися, і вливаєшся в соціально активне середовище.
– Які університетські події, в яких ти брав участь, запам'яталися найбільше?
– Багато часу займають наукові дослідження (статті, конференції, всеукраїнські конкурси студентських наукових робіт тощо), також в ім'я ІЕЕ підкоряю гірські вершини (привіт "Глобусу") та співаю в хоровій капелі КПІ. Найбільше запам'яталася, мабуть, прогулянка кар'єром у Кривому Розі в 2015-му. Це було після завершення конкурсу наукових розробок, де я зайняв перше місце по Україні. Наступного року наша команда повторила перемогу.
– Як ти зацікавився наукою?
– З ІЕЕ мені пощастило. Починаючи з першого курсу нам пропонували безліч можливостей для втілення наших ідей у життя. Ми проходили шлях від формування загальних фізичних і математичних моделей до їх практичної реалізації. Інститут надав мені неймовірну кількість можливостей проявити себе в науковій і прикладній сфері.
– Чи важко тут навчатися?
– Вчитися, ходити на заняття, мандрувати просторами Інтернету в пошуках цікавої інформації і прагнути нових знань – тяжко, але цікаво. Це залежить від людини, а не від викладачів, яких інколи звинувачують у нездатності зацікавити студентів.
– Хто тебе підтримував, надихав?
– Велику підтримку в моїх наукових дослідженнях надала моя кафедра геобудівництва та гірничих технологій. Далеко не в усіх університетах можна зустріти людей, які живуть своєю професією і готові працювати зі студентами у позанавчальний час. Особлива подяка моєму науковому керівнику, професору Н.В.Зуєвській. Не тому, що гірнича справа, яку вона в нас веде, мій профільний предмет. Вона саме той викладач, який вірить і в студентів, і в студентську науку.
Рано чи пізно промисловість в Україні почне розвиватися, вийде на високотехнологічний рівень, і я сподіваюсь, що візьму в цьому активну участь.