Ви є тут

Нові наукові знання як базис інноваційного відродження держави


2016.06.15 Комітетські слухання з питання "Законодавче забезпечення розвитку Національної інноваційної системи: стан та шляхи вирішення"

Тези виступу проректора з наукової роботи М.Ю.Ільченка на Комітетських слуханнях у Верховній раді України з питання "Законодавче забезпечення розвитку Національної інноваційної системи: стан та шляхи вирішення" 15 червня 2016 р.

Шановні учасники Слухань! Важливість питання, що сьогодні розглядається на Слуханнях, є надзвичайною. Адже існуючий стан є неприйнятним, оскільки він не орієнтований на відродження економіки України та зміцнення обороноздатності і національної безпеки на засадах інновацій. Наука України в цілому та наука в університетах зокрема при відповідному менеджменті та розумному використанні нових наукових знань має дати шанс на кардинальне покращення економічної ситуації в Україні.

Позитивним прикладом тут може бути науково-інноваційна діяльність Київської політехніки. Наш університет за підсумками національного академічного рейтингу 2016 року "Топ-200" з вагомим відривом від інших ВНЗ став одноосібним лідером, вийшовши вперед за критерієм "Інноваційна діяльність університетів". При цьому враховувались обсяги інвестицій приватного високотехнологічного бізнесу для створення стартапів університету. Ці стартапи стосуються не тільки новітніх технічних досягнень, а й проектів у інших сферах, зокрема в аграрній, медичній, гуманітарній. І що особливо важливо, всі вони ґрунтуються на новітніх ідеях і є запитаними на споживчому ринку. Протягом останнього року в інноваційній екосистемі КПІ "Sikorsky Challenge" було створено понад 40 стартапів. Переможці четвертого щорічного конкурсу стартапів університету отримали від приватних венчурних фондів і високотехнологічних компаній інвестиції загальним обсягом 573 млн грн.

В основу університетського менеджменту науки та інновацій нами покладені засади та досвід, які напрацьовані впродовж останніх 10 років, початок чому поклав ініційований ректором М. Згуровським відповідний пілотний проект. Його складовими частинами є такі.

По-перше, запровадження моделі дослідницького університету, яка ґрунтується на поєднанні трьох напрямів діяльності, якими є освіта, наукові дослідження та інновації. Саме такий своєрідний трикутник знань покладено в основу діяльності європейських дослідницьких університетів. Тому запровадження такого змісту дослідницьких університетів в Україні відповідало б кращим закордонним традиціям. Адже цивілізована Європа хоче бачити Україну як безпечну, багату та благополучну державу.

По-друге, при запровадженні моделі дослідницького університету в КПІ необхідно було законодавчо долучити до нашої діяльності інноваційний напрям. Це завдання було вирішено прийняттям у грудні 2006 року спеціального Закону України "Про науковий парк "Київська політехніка". Парк став базовою структурою організації інноваційної діяльності, створивши Школу стартапів, низку малих інноваційних підприємств, проводячи щорічні фестивалі (конкурси) інноваційних проектів тощо.

По-третє, необхідність промислового впровадження інноваційних розробок спонукала нас до доповнення моделі інноваційного середовища університету високотехнологічною виробничою компонентою. З цією метою ми запросили в 2015 році до складу інноваційної екосистеми КПІ сім провідних підприємств міста Києва, з кожним із яких нас поєднує спільна реалізація конкретних інноваційних розробок.

Таким чином, у сучасній моделі інноваційного середовища дослідницького університету НТУУ "КПІ" має місце поєднання і оптимальна взаємодія учасників якісної освіти, передової науки, проривних інновацій, інноваційно-орієнтованого бізнесу та високотехнологічних підприємств. Саме за такою моделлю наш університет:

– створив і вивів у космос перший український наносупутник "PolyITAN-1" і готує до запуску на орбіту другий супутник як один із 50 подібних наносупутників інших країн у рамках великого міжнародного проекту QB-50;

– упродовж одного року до серійного виробництва довів розробку безпілотних літальних апаратів "Spectator" для нашої армії та цивільних галузей, зокрема аграрної;

– створив і впровадив промислові технології очищення води, сучасні системи у сфері зеленої енергетики тощо;

– долучився до виконання затребуваних проектів за новими програмами "Агросектор" та "Електроавтобус".

І що ще важливо. Зміст навчальної діяльності КПІ органічно поєднує нові наукові знання, навички дослідництва та методологію інновацій і комерціалізації. Як результат, у середовищі КПІ панує атмосфера створення та сприйняття інновацій упродовж усього часу навчання наших студентів, що дає змогу нашій молоді, випускникам КПІ перемагати в міжнародних конкурсах. Так, наприклад, нещодавно випускник КПІ Іван Пасічник переміг у світовому рейтингу найбільш успішних молодих і талановитих підприємців "30 із 30", опублікованому американським журналом "Форбс". Його досягнення – створення відомого на світовому ринку стартапу, спрямованого на економію електроенергії. А ось іще один приклад. У конкурсі 2016 року Національного управління з аеронавтики і дослідження космічного простору США (NASA) змагалися 15310 учасників із 61 країни. Перемогу зі створення марсольота "Mars Hopper" виборола українська команда у складі 7 інноваторів. Із них Павло Правдюков, Микола Денисенко – випускники, а В’ячеслав Осауленко – аспірант КПІ.

Однак отримані досягнення як в КПІ, так і в інших університетах, про що йшла мова в моєму інтерв'ю 19 травня ц.р. для газети "Урядовий кур'єр", здійснені радше за принципом "не завдяки, а всупереч" існуючому в Україні стану і державній політиці у сфері науки та інновацій. Досвід КПІ та інших університетів дає змогу привернути увагу учасників сьогоднішніх Слухань до необхідності мобілізації резервів для вдосконалення шляхів законодавчого забезпечення інноваційного розвитку економіки країни. З цього приводу проректорами з наукової роботи ВНЗ України напрацьовано понад 10 конкретних пропозицій як до чинних законів, так і до рекомендацій наших слухань, які ми передали до комітету ВР України з питань науки і освіти. Часовий регламент виступу зобов'язує назвати лише окремі пропозиції.

Ми вважаємо, що існує нагальна проблема розробки і прийняття Інноваційного кодексу, що системно б регулював інноваційну сферу (за нашими підрахунками, чинне законодавство, що стосується інноваційної діяльності, налічує 14 законодавчих актів, понад 50 нормативно-правових актів уряду, близько 100 різних відомчих документів). Прийняття Інноваційного кодексу ліквідувало б неузгодженість термінології чинних законодавчих актів, через яку можливе різне трактування законів і яка викривлює статистичну звітність у сферах наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, а також ускладнює її підготовку.

Інноваційний кодекс міг би вирішити ще одну юридичну колізію, яка існує під час подання документів до Укрпатенту для отримання охоронного документа на ОПІВ. Вона пов'язана з тим, що згідно з чинним законодавством в Україні кожен винахідник має право подавати такі документи як фізична особа і як співробітник організації, де він працює. Як показує досвід провідних країн світу, зокрема закон США 1980 року, так званий закон Бея-Доула, патентні права на результати НДР, які виконувалися за держбюджетні кошти, передавалися організаціям для включення їх у господарський обіг. Таким чином, уся інтелектуальна власність, яка створена співробітниками під час їх роботи, належить університетам. А університет по кожному ОПІВ вирішує, яку стратегію охорони ОПІВ йому прийняти: подати заявку зразу, притримати до пошуку потенційного замовника, зберігати у формі комерційної таємниці або відмовити винахіднику в подальшому її просуванні. Тому пропонуємо внести відповідні зміни до розділу III Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", до Цивільного кодексу та до інших нормативних документів, що регламентують такий порядок.

Актуальним залишається застосування чинного законодавства у сфері набуття та захисту ОПІВ з метою розкриття суті ноу-хау лише на етапі їх комерціалізації.

З-поміж пропозицій, що висловлені членами Ради проректорів із наукової роботи ВНЗ та директорів наукових установ МОН України до рекомендацій Слухань, хотів би озвучити такі.

  1. У бюджетах ВНЗ Міністерством освіти і науки України треба передбачити фінансові ресурси на проведення обов'язкових виплат з індексації заробітної плати і підвищення посадових окладів співробітникам НДЧ, а також капітальні витрати на облаштування та переоснащення наукових лабораторій, центрів колективного користування сучасною технікою і обладнанням.
  2. Для створення необхідних умов стосовно розвитку стартапів університетам, які вирощують стартапи, має бути надано право самостійно, без органів Фонду держмайна вирішувати питання оренди приміщень для стартапів, пов'язуючи це з результативністю їх науково-інноваційної діяльності.
  3. З метою залучення інвесторів у науково-освітянську сферу та створення умов для реалізації інноваційної моделі розвитку економіки України ініціювати звільнення університетів від сплати ПДВ при виконанні НДДКР або спрямування ПДВ на розвиток науково-експериментальної бази, а також надання права університетам використовувати кошти, отримані від замовників, при закупівлі товарів, робіт і послуг самостійно, без проведення тендерів.
  4. Із включенням України в міжнародну торгівлю ліцензіями, яка перетворилася, по суті, в самостійний інститут національних і міжнародних економічних відносин, особливої актуальності набувають система державного регулювання цих відносин, а також компенсаційні механізми іноземного патентування винаходів за умови наявності попиту.

І, нарешті, останнє. Сама по собі інноваційна система, навіть національного масштабу, ще не є запорукою відродження економіки України, це лише інструмент досягнення мети. Головне – це люди, які мають володіти цим інструментом і яким замість перепон типу захмарних податків, не завжди виправданих тендерів, нереальних тарифів, забюрократизованого держказначейства тощо держава має створити відповідні умови для успішного виробництва затребуваної на вітчизняному та закордонному ринках інноваційної продукції з максимальною доданою вартістю завдяки використанню нових наукових знань. Але цю проблему, на жаль, не вирішив жоден уряд упродовж 25 років незалежності України! Тому стратегічно важливим є її вирішення цивілізованим шляхом, а не в режимі хаосу, чого я бажаю усім нам.

Дякую за увагу.

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій