З кожним роком віддаляються події однієї з найжорстокіших воєн, яких зазнало людство. Та не перестають боліти рани у тих, хто своїм життям захищав рідну землю від ворожої навали. Молодому поколінню українців важко уявити справжні масштаби наших втрат – людських, економічних, культурних, соціальних, адже безжалісне колесо війни, прокотившись Україною, залишило за собою катастрофічні наслідки. Але пам’ятають про це ветерани, чия доля була обпалена війною.
За свідченнями ветеранів, понад 700 фронтовиків навчались, працювали, зростали у повоєнні роки в КПІ. За архівами громадської організації “Ветеран КПІ” та Державного політехнічного музею, встановлено дані на 423 ветеранів-фронтовиків, серед них – 241 офіцерського складу; 169 солдатів, сержантів; 13 службовців.
Нині в університеті продовжують сумлінно працювати: фронтовики – Олексій Васильович Білоцький, Микола Михайлович Прищепа, Ігор Олександрович Рожнецький, Євген Костянтинович Чернявський, Віктор Львович Селіванов, Володимир Іванович Стецунов; ветерани-трудівники тилу – Анатолій Ананьєвич Каменський, Іван Дмитрович Буханевич, Феодосія Давидівна Лановенко, Раїса Антонівна Синьковська, Ніна Михайлівна Костюк, Іван Іванович Бобир, Владлен Володимирович Зорін, Сергій Михайлович Константинов, Юрій Васильович Міхєєв, Анатолій Трохимович Орленко, Валентин Михайлович Чермалих, Борис Миколайович Шелковніков, Борис Денисович Тарашевський, Михайло Семенович Тривайло, Вадим Миколайович Яворовський, Дмитро Федорович Чернега, Юрій Юхимович Лукач, Іван Андрійович Кашин, Віктор Борисович Строгій, Євгенія Савастеївна Гаврилова, Василь Андрійович Свертока, Віктор Іларіонович Гур, Геннадій Юхимович Гриценко, Ніна Опанасівна Вірченко.
Шановні ветерани! У цей пам’ятний для нашого народу день прийміть найкращі побажання здоров’я та наснаги, родинного затишку та добробуту, великого земного щастя на довгі літа! Нехай Ваші родини ніколи не спіткає жодне тяжке випробовування. Живіть на щастя Вашим дітям, онукам та нащадкам!