У 1960 році 110 молодих інженерів-електриків за спеціальністю “Електричні станції, мережі та системи” роз’їхались працювати в різні куточки колишнього СРСР.
Роз’їхались, проте не роз’єднались. Почуття єдності, щирості та взаємної прихильності, набуті випускниками під час навчання в КПІ, зберігаються дотепер. Підтримуються особисті зв’язки випускників з використанням різних комунікаційних засобів, відбуваються регулярні їхні зустрічі в КПІ. Ці зустрічі завжди проходять натхненно. Кожному є що згадати, є про що розповісти, адже випускники-енергетики плідно працювали, підвищували свій фаховий рівень і досягали відповідних фахових та посадових вершин.
Ю. Тимофєєв був заступником міністра енергетики СРСР, а Л. Бичков та Г. Кудзіновська керували диспетчерськими службами енергосистеми в С.-Петербурзі та кабельних мереж у Києві відповідно.
В. Омельченко і тепер працює заступником генерального директора Інституту “Енергомережпроект” у Москві.
Глибокі, визнані науковим світом теоретичні дослідження напівпровідникових гетерогенних систем виконав Ю. Ємець, д.т.н., професор, який очолював кафедру ТВН в КПІ.
С. Романович (1937–2000 рр.), д.т.н. був провідним науковим співробітником Інституту проблем математичних машин і систем НАН України, фахівцем у галузі чисельно-аналітичних методів розрахунку електромагнітних та біомагнітних полів.
В. Єрмуратський, д.т.н., завідувач лабораторії відновлювальних джерел енергії Інституту енергетики АН Молдови є фахівцем у галузі дослідження та створення ефективних сонячних установок.
Р. Долюк, к.т.н., працюючи завідувачем лабораторії Інституту трансформаторобудування в м. Запоріжжі, своїми дослідженнями високочастотних напруг у трансформаторах сприяв виведенню запорізьких трансформаторів на світовий рівень.
Беручи участь у розслідуванні причин аварії на Чорнобильській АЕС, Р. Долюк запропонував досить простий, визнаний фахівцями засіб обмеження струмів короткого замикання в потужних мережах високої і надвисокої напруги, який був терміново реалізований в енергосистемах України та Росії.
За проектами, розробками яких керували випускники-електроенергетики, створено чимало помітних енергетичних об’єктів. До них належать: електророзподільча підстанція напругою 500 кВ Воронізької АЕС (О. Ращепкіна); перша в Києві кабельна лінія напругою 110 кВ та перша в СРСР закрита підстанція 220/6 кВ на металургійному заводі в м. Череповці (В. Лаптєв); комплекс систем тепло- та електроавтоматики на київських ТЕЦ, а також на ТЕС в Македонії (М. Жмурко); електричні системи керування обладнанням на ТЕС та АЕС України і Куби (З. Мельник).
У напрямках діяльності багатьох випускників відбулися суттєві зміни.
В. Сапронова долучилася до будівельної сфери. Керуючи відділом комплектації в КПІ, сприяла побудові нових навчальних корпусів, науково-технічної бібліотеки, гуртожитків для студентів, відзначена званням “Заслужений працівник НТУУ “КПІ”.
В. Смірнов (1938–2013 рр.) ініціював створення в Казахстані Республіканської станції юних техніків і керував у ній розробками діючих моделей нових видів машин, отримав звання “Заслужений педагог Казахстану”.
Про незабутні студентські роки, викладачів КПІ, які надали нам вагомі базові знання, про свою професійну діяльність, особисте та сімейне життя точилися жваві розмови і на нашій черговій (з 2010 року щорічній) зустрічі, яка відбулася в рідному інституті 24 травня.