Ви є тут

Камінне сусідство: містечко Олевськ на Поліссі


Україна. Полісся. Камінне село

На Поліссі, серед боліт і прадавнього лісу, здавна відома аномалія, що дістала назву Камінне село. На площі 15 га серед дерев нагромаджені кам'яні велети різних форм і розмірів: валуни величиною з сільський будинок вишикувалися вздовж вуличок, поряд – хліви і клуні, на майдані – сільська управа, школа тощо. Якщо долина нарцисів на Закарпатті (така ж аномалія) стала місцем паломництва туристів і візитівкою краю, то Житомирщині (а розсипи каменюк утворилися біля містечка Олевська) поталанило менше: болотиста місцина, де донедавна господарювала лише комашня та військові, не сприяла популяризації місцевості, хоча легендами оповита здавна.

Як розповідають, колись у лісі було багате село. Через нього проходив старець в убогому лахмітті та й попросив хліба у заможного господаря. Той виніс щось, замотане в шматину. Коли старий, відійшовши трохи, розгорнув пакунок, то виявив там камінь. Подорожній, а ним виявився сам Господь Бог, з сумом оглянувся на село, і воно враз скам'яніло. За іншою легендою, на цьому місці відбувся поєдинок між Богом та його антиподом. Битва була гарячою, навіть валун розколовся, Сатана був переможений, і на одному з каменів залишилися глибокі дряпини від його кігтів. Бог же, повертаючись на небо, зробив кілька кроків по каменю і залишив відбитки стоп.

Дві гіпотези, звідки серед драглистих лісів з'явилося це камінне чудо, мають і дослідники. За однією, валуни походять зі Скандинавії, їх приніс льодовик. За іншою, камені – залишки підніжжя давніх гір, сформованих тим же льодовиком, що вивітрювалися впродовж 20 тис. років.

Потрапити у Камінне село начебто просто, але тамтешні дороги розраховані, певно, на військову техніку. Місцевим жителям асфальт хіба що сниться, тож 30 км від Олевська до Рудні-Замисловецької туристичний автобус долав чи не 2 год. А далі вже вбрід (чи дерев'яним місточком) через річку Перга, і за півгодини – ступаємо на незвідані стежки. Ось залишки млина, який будували чорти та не встигли до сходу сонця: млин розсипався на каміння, залишилися лише велетенські "жорна". Ця жердина – "ліфт" на вершину валуна. Піднятися ним – розвага для всіх приїжджих. Один за одним пірнаємо й у вузьку розщелину, що дозволяє "очиститися" від гріхів та набратися природної "сили", ступаючи босоніж кам'яними слідами – загадуємо бажання і т.д. А тут "компас" – розломи точно вказують сторони світу. Є "енергетичні" валуни, біля яких декому вдається відчути тепло, є фігури тварин тощо. Задерши голову, розглядаємо довбані вулики – борті, – кажуть, по селах можна купити справжній лісовий мед.

Контактери та дослідники аномалій називають це місце чи не космопортом та "переходом" в інші виміри. Можна ставитися до почутого й побаченого як завгодно скептично, але на космознімках добре видно, що найбільші каменюки розташовані правильними колами.

x

Електронний кампус

Інформаційні ресурси

Викладачі КПІ

GitHub репозиторій