Як відомо, МОНмолодьспорт України планує поступово згорнути гуманітарні факультети в технічних вишах, а поки що – максимально скоротити держзамовлення на подібні факультети. Ця ідея фікс начебто презентує європейський вибір української освіти і надає змогу посилити фаховий рівень спеціалістів. Наскільки це відповідає дійсності? Пропонуємо 5 тез для роздумів про доцільність подібних "реформ".

1. Правда замість брехні

Одним з головних аргументів ініціаторів зазначених новацій є посилання на західний досвід: начебто вузька профілізація всесвітньо відомих технічних університетів забезпечує більш високий рівень майбутніх спеціалістів. Першим контраргументом буде факт великого попиту саме на українських випускників технічних вишів на міжнародному ринку праці. Зокрема, тільки у "Microsoft Corporation" працює 500 (!) випускників НТУУ "КПІ". Очевидно, вітчизняна освіта у сполученні технічної та гуманітарної складових аж ніяк не завадила нашим молодим спеціалістам стати співробітниками однієї з найбільш успішних корпорацій світу.

Другим контраргументом буде розвінчання міфу про вузьку спеціалізацію технічних університетів у країнах "першого ешелону". Наводимо конкретні дані по них:

  • В університеті Вестмінстеру (University of Westminster, скор. UW London), який донедавна називався Політехнічним Інститутом Центрального Лондона, серед факультетів зазначено: юридичний факультет, факультети дизайну, суспільних, гуманітарних наук та іноземних мов.
  • У Технічному університеті Берліна, одному з найбільш потужних технічних університетів Європи, наявні факультети гуманітарних наук, медіа-комунікацій, зазначено такі спеціалізації для магістрів, як "історична урбаністика", "соціологія", "мова і комунікація".
  • Політехнічний університет Нью-Йорка, США, Бруклін (Polytechnic University of NYU), має факультети менеджменту, медіа-культури, психології.
  • У французькому Технічному університеті Рене Декарта у списку факультетів – факультети права, гуманітарних і соціальних наук, психології.
  • У Токійському технологічному інституті значаться факультети соціальної інженерії, "людина як система", організації і управління.
  • Пекінський науково-технічний університет має факультети англійської мови, гуманітарних і соціальних наук, суспільствознавства, журналістики і ЗМІ.
  • Технічний університет Брно, один з найстаріших у Чехії, пропонує факультети менеджменту, підприємництва, образотворчих мистецтв, соціальних наук.
  • У Технологічному університеті Сіднея – факультети медицини, дизайну, гуманітарних наук.
  • В університеті Воллонгонг у Дубаї, що має суто технічне спрямування, наявні факультети лінгвістики і культури, бізнес-комунікації.

Список можна було б продовжувати, блукаючи мапою планети і далі, проте й наведених достатньо, аби зрозуміти: балачки про відсутність гуманітарних факультетів у західних технічних вишах – брехня чи невігластво. До речі, статистику щодо даного питання розташовано у відкритому доступі мережі Інтернет, і кожний може переконатися в її достовірності. Якщо факти все ж таки викликають сумніви, адресуємо найбільш кмітливих до персональних сайтів зазначених навчальних закладів. Отже, гуманітарні факультети в технічних університетах світу – ЗАКОНОМІРНІСТЬ, яку ніхто не збирається ні скорочувати, ні тим більше знищувати!

2. Трохи історії

Система європейської освіти, що започаткувала розвиток нашої цивілізації і науки, має неабиякі традиції. В університетах ще за часів Середньовіччя, Відродження й Нового часу було вироблено обов'язковий науковий органон з 7 "вільних наук", який, у свою чергу, сягає античної традиції: тривіум – три гуманітарні науки (граматика, риторика, діалектика), квадривіум – сполучення геометрії (з включенням елементів географії і космографії), арифметики, астрономії і музики. Широко відомим фактом є те, що і в системі освіти, і в житті багатьох дослідників поряд йшли математика і філософія. Великі вчені минулого, винахідники емпіричних методів, автори фундаментальних відкриттів, проходили саме таку універсальну освітню школу. Зокрема, Френсіс Бекон, зростаючи під впливом вчень гуманістів, отримав блискучі дипломатичні навички та юридичну освіту. Готфрід Вільгельм Лейбніц увійшов в історію науки як водночас філософ, логік, математик, фізик, юрист, дипломат, винахідник та мовознавець. Отже, біографії геніїв аж ніяк не підтверджують користь вузької освіти, а навпаки – показують типовість сполучення гуманітарних та технічних знань в їхньому розвитку. Якщо згадати про часи, ближчі до сучасності, можна зазначити, що Альберт Енштейн, який усе життя захоплювався грою на скрипці, ненавидів пруську школу, проте зі словами вдячності згадував швейцарський Політехнікум, де із задоволенням вчився на педагогічному (!) факультеті. Слід згадати і генія нашого часу Стіва Джобса. У своїй видатній промові перед випускниками Стенфордського університету Стів переконував молодь, що необхідно дослухатися до власної інтуїції, не боятися кидати нудне навчання, але при цьому мати на увазі, що ніякі знання не бувають зайвими. Його власне захоплення курсом каліграфії у Reed College, як відомо, зіграло згодом вирішальну роль при розробці шрифтів для першого "Мака".

Отже, вузька спеціалізація як основа фахового рівня і в минулому, і в сучасному світі – міф для невігласів. Універсальна освіта – запорука розвитку інтелекту і знайдення дійсно "сродної", за визначенням видатного українського філософа Григорія Сковороди, праці.

3. Трохи медицини

Повноцінна особистість апріорі має розвинутий мозок у балансі раціонального й емоційного. Такий баланс забезпечує міцне психічне здоров'я, вміння керувати емоційним світом, свідомо нарощувати інтелект. Як відомо, ліва півкуля мозку людини "відповідає" за логічне мислення і здатність до точних наук, права – за уяву, емоції і гуманітарну сферу. При народженні у будь-якої дитини фіксується певна функціональна асиметрія головного мозку. Себто, можна сказати, всі ми природно маємо схильність до точного або образного мислення. Проте розвиток певної півкулі, попри генетичну схильність до домінування, безпосередньо пов'язаний з особливостями подальшої соціалізації та освіти. Природжені передумови – це тільки вихідні обставини. Як ми вже зазначили, для повноцінного життя доцільно розвивати обидві півкулі. Інакше, як стверджують психологи, жорстка спеціалізація півкульної функції знижує креативність і критичне мислення особистості. Рівновага в роботі півкуль сприяє творчості і винахідливості, непересічному мисленню. Проте прикметою людини нашого часу є певне гальмування саме правопівкульної діяльності мозку. Це означає, що деякі люди звужують свій особистісний потенціал славнозвісною вузькою спеціалізацією, налаштуванням на точне мислення, на раціональне світосприйняття, стають одномірними додатками до машини – користувачами, операторами, так би мовити, кіборгами. Тому сучасні прогресивні вчені, медики, психологи, біоетики б'ють на сполох, закликають терміново нарощувати духовні складові освіти і виховання, вивчати і розвивати світ людських емоцій, уяви, образного мислення, творчості. Інакше – не за горами епоха панування раціонального біоробота замість Людини, яка має душу і здатна творити світ на засадах вищих цінностей.

4. Навіщо кіборгу філософія?

Колись Ж. Ламетрі, автор механістичного матеріалізму, порівнюючи людину з машиною, висловив думку, що людину від інших творінь відрізняє тільки більший арсенал потреб. Здається, він дивився на багато часів уперед, бо щось подібне відбувається в сучасному суспільстві споживання. Задоволення потреб та інстинктів стає чи не культовим гаслом життя. Недарма наш час іноді називають "цивілізацією шлунка". Як смачно і якісно попоїсти, попити, задовольнити плотські бажання, купити ще більш коштовні речі задля ще більшого матеріального комфорту – головний зміст рекламного "геноциду" в медіа-просторі. І справді, людина-споживач стає героєм часу. Вона споживає не тільки їжу, а й культуру, вірніше, її сурогатні продукти у вигляді інтернет-месседжів, кліпів, чуток і штучних сенсацій. Комп'ютер стає справжнім продовженням людської тілесності і головним джерелом поінформованості. Не заперечуючи ПК як диво технічної цивілізації, як максимальний банк інформації і засіб спілкування з усім світом, зазначимо все ж таки загрозу звуження духовного світу через надмірну залежність від кібер-простору. Якщо в системі освіти й надалі буде педалюватися ідея випуску вузькокваліфікованих спеціалістів, чи не обкрадемо ми тим самим суспільство в його духовних вимірах? Ці виміри споконвіку формували гуманітарні знання, зокрема, філософія, психологія, література, філологія... Дійсно, навіщо кіборгу філософія, якщо для засвоєння основ програмування зовсім не обов'язково читати Аристотеля, Достоєвського або Мішеля Фуко? Проте очевидно, що будь-який навіть висококласний інженер залишається живою істотою, яка поза стінами офісу шукає загальнолюдських принад щастя: кохання, дружби, душевного спілкування, співпереживання. Саме гуманітарні науки, зокрема філософія, соціологія, психологія, риторика, покликані готувати людину для конструктивної комунікації і з собою, і зі світом. Позбавити студентів таких знань – це означає обеззброїти їх перед складнощами життя, це означає – вихолостити душу.

5. Невтішний наслідок

Якщо плани МОНмолодьспорт України здійсняться, ми отримаємо невтішний наслідок. Сотні тисяч талановитих молодих людей будуть позбавлені доступної освіти. Якщо скоротиться держзамовлення на гуманітарні спеціальності в технічних університетах, абітурієнти, які обрали цей фах і не здатні оплачувати контрактне навчання, залишаться взагалі поза бортом освітнього процесу. У місцевих "універсальних" або гуманітарно орієнтованих вишах небачено підніметься конкурс на бюджет з причини надмірної кількості бажаючих. Деякі спеціальності мігрують із столиці в регіони, де залишаться саме спеціалізовані заклади (наприклад, з юридичної та управлінської освіти). Згодом скорочення держзамовлення на "непрофільні" факультети призведе до їхнього поступового знищення. При цьому тисячі вчених-викладачів поповнять армію безробітних. Таким чином освіта стане "спеціалізовано" деструктивною, однобічною. Духовна деградація суспільства отримає черговий каталізатор. Україна, яка й досі стоїть на узбіччі європейської цивілізації і культури, відсунеться ще далі від того, що демагогічно озвучується як "європейський вибір". Невже такого майбутнього ми бажаємо своїм дітям?

Марина Препотенська, канд. філос. наук, доц. каф. філософії і права ФСП, член Спілки журналістів України

/На фото. Робота Леонардо да Вінчі [іт. Leonardo da Vinci] (15.04.1452, Анкіано, Флоренція — 02.05.1519, Амбуаз, Франція) — видатного італійського вченого, дослідника, винахідника, художника, архітектора, анатоміста, інженера, однієї з найвизначніших постатей італійського Відродження.