У виставковій залі ім. Веніаміна Кушніра ФСП відкрилася виставка акварелей "Карпатські мелодії" відомої мисткині Любові Панченко. Виставка організована Музеєм шістдесятництва.
Любов Панченко – професійний художник-модельєр, народилася в с.Яблунівка Київської обл. у 1938 р. Закінчила Київське училище прикладного мистецтва (кінець 1950-х) та заочно факультет графіки Поліграфічного інституту ім. Федорова (1968 р.). Працювала в проектно-конструкторському відділі технологічного інституту та в Республіканському будинку моделей. Вона розробляла моделі одягу, зразки вишивок, графічні заставки до книжок, створювала живописні полотна, декоративні розписи, костюми для фольклорно-етнографічних колективів, ілюструвала повість М.Коцюбинського "Тіні забутих предків" тощо. З метою вивчення Карпат, побуту гуцулів подорожує тим краєм і привозить з собою десятки етюдів, виконаних аквареллю, гуашшю, традиційною та розмитою технікою. А потім її дорога пролягла на Полісся, де ходила від хати до хати, збирала зразки народної творчості, купувала в магазинах простирадла і звичайні рушники та обмінювала їх на сорочки, вишиті давніми поліськими узорами. Її роботи завжди вирізнялися оригінальним стилем. Вона серцем прикипіла до історії, культури свого народу, своєї землі. Тож у вишивки, акварелі, моделі одягу та його оздоблення завжди вплітала українську орнаментику.
Доля художниці склалася драматично. Твори майстрині не пропагувалися і не виставлялися через національний світогляд та яскраво виражений український колорит. У 2008 р. у трьох залах Національного музею літератури України експонувалася ювілейна виставка Любові Панченко – понад 150 творів: живопис, графіка, аплікація. Євген Сверстюк, правозахисник, письменник тоді зауважив: "Ці роботи явно несуть печать геніальності. Вона живе в своєму світі, вона відкриває нам цей світ". "В її особі ми маємо перлину нашого мистецтва", – вважають колеги та друзі цієї талановитої жінки.
Доторкнутися до світу художниці тепер можуть і політехніки: на виставці представлені її карпатські етюди. Хтось пізнає в них знайомі місця, хтось нафантазує туманний ранок чи передчуття зустрічі з мольфаром. Головне, що експозиція не лишає байдужим: тут і гордість за свій такий розмаїтий край, і бажання стати ближчим до природи та відчути енергію рідної землі.