23 грудня в НТУУ "КПІ" пройшов Четвертий міжвузівський науково-методичний семінар "Актуальні проблеми викладання історії України та історії української культури у вищій школі". Започатковані в КПІ з ініціативи кафедри історії факультету соціології і права зустрічі істориків – викладачів українських університетів стали вже традиційними. Нинішню було присвячено питанням становлення дистанційних форм навчання.
– Те, що в стінах нашого технічного університету ми приймаємо викладачів гуманітарних наук, є для нас дуже цінним, – наголосив, вітаючи учасників семінару, заступник першого проректора НТУУ "КПІ" професор Володимир Тимофєєв. – Предмети гуманітарного циклу є важливою складовою підготовки сучасного фахівця, і ми ставимося до цих дисциплін з належною пошаною. Це для КПІ вже традиція.
Про те, як розвивається система дистанційного навчання у світі, про її переваги та недоліки розповів учасникам семінару директор Інституту перепідготовки та підвищення кваліфікації Інституту післядипломної освіти НТУУ "КПІ" Юрій Богачков. Його доповідь на тему "Масові відкриті дистанційні курси: нова форма, нові можливості" задала тон обговоренню проблем, винесених на розгляд семінару. Вони є нині надзвичайно актуальними: дистанційна форма навчання особливо потужно почала використовуватися в освітніх системах багатьох країн після фінансово-економічної кризи 2008 року, яка, по-перше, позбавила значну кількість молоді можливості отримувати знання за класичною схемою "університет – викладач – студент", і, по-друге, змусила людей набувати нових умінь, навичок і навіть фахів. У цьому контексті показовою є запропонована Єврокомісією формула сучасних підходів до організації навчання і підготовки фахівців – "New Skills for New Jobs" ("нові вміння для нової роботи").
Багато чого зроблено в цій царині в КПІ, адже в структурі університету вже багато років працює Український інститут інформаційних технологій в освіті. За словами Володимира Тимофєєва, в НТУУ "КПІ" вже розроблено дистанційні курси з переважної більшості як технічних, так і гуманітарних дисциплін, які викладаються в університеті. Уже тепер вони можуть використовуватися як важлива додаткова форма підготовки студентів і перевірки їх знань та навичок.
Утім, потенціал дистанційних методів, звісно, не вичерпується лише допоміжними функціями при стаціонарному навчанні. Вони вже набувають самостійного значення, оскільки можливості сучасних телекомунікаційних технологій дозволяють використовувати найрізноманітніші наочні матеріали, забезпечувати якісну подачу курсу і водночас оперативний контроль його опанування з урахуванням індивідуальності студента. Конкретні приклади використання цих можливостей у викладанні історії України і української культури обговорили з колегами представники Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Національного університету "Києво-Могилянська академія", Української державної академії залізничного транспорту, Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету ім. Б. Грінченка і, звичайно, НТУУ “КПІ”.