Щоб гарно працювати, треба добре відпочивати. Туристичні агенції всіх мастей пропонують розмаїття напрямів та програм відпочинку – від елітних заморських турів до нехитрого вітчизняного зеленого туризму. Та студентство – народ непосидючий: занурюються в морські глибини, видираються на надхмарні вершини, кидають виклик бурхливій стихії, сплавляючись на човнах та катамаранах; ширяють на крилатих конструкціях у висхідних повітряних потоках, до нестями крутять педалі своїх роверів, намотуючи сотні і тисячі кілометрів. І хочеться їм чогось такого… щоб в інших не було. Для таких є приємна новина.
Відомо, що програми походів на конях у нашій країні не часто зустрінеш. Покататися годину-дві в околицях міста чи кримськими галявинами – будь ласка. А от повноцінних маршрутів з денними переходами – катма. Тим цікавішою видається ініціатива львів’ян-адреналінщиків (так вони назвали свою громадську організацію), які пропонують кінні туристичні подорожі Карпатами.
Традиційно сюди вабить неповторна краса природи та можливість вибрати маршрут різної складності. Чисте, напоєне ароматом хвої і п’янкого різнотрав’я повітря; кришталеві джерела з дзвінкою, холодною аж до ломоти в зубах водою; мальовничі гірські вершини, розкішні полонини; численні стежки, що губляться в ранковому тумані, не залишають байдужими нікого – ні недосвідчених мандрівників, ні туристів зі стажем. Сучасна фототехніка дозволяє запросто фіксувати неповторні кадри живої природи, щоб потім поділитися побаченим і пережитим з друзями та ще раз переконатися, який же гарний і неповторний наш рідний край.
Тож на “довгі” серпневі вихідні політехніки мали можливість долучитися до кінного походу, що проходив Сколівськими Бескидами. Початкові побоювання: чи не норовливі тварини, чи вдасться бодай залізти на того коника, не кажучи вже про керування цим незвичним транспортним засобом, – швидко розвіялися. Тварини виявилися доброзичливими, добре знали маршрут і впевнено несли вершників, яким залишалося тільки милуватися довкіллям та насолоджуватися взаєморозумінням з цими сильними, але такими слухняними створіннями. Туристи побували в заповіднику, біля водограю, покинутої лісопилки, піднімалися в гори і брели через струмки та болітця, гарцювали на полянах і продиралися серед дерев; варили юшку, в якій ложка від кількості грибів стояла; запікали форель, об’їдалися лісовими ягодами, парилися в сауні – враження у кожного свої, але одне спільне і незаперечне – АДРЕНАЛІН! Наводимо найкоротший відгук одного з учасників походу: “Відпочинок був зашибєзний, якраз те, що тре, щоб відволіктися від роботи та асфальту”.
Що тут додати? Спробуйте – переконаєтеся.